– У православних християн прийнято носити обручку на безіменному пальці правої руки, також на правій руці обручки носять у країнах Центрально-Східної Європи, католики в Австрії, а також, зокрема, в Україні, Сербії, Польщі, Росії, Грузії, Чилі, Норвегії, Німеччини, Греції, Індії, Венесуелі, Ізраїлі та ін.
– На лівій руці обручки носять в таких країнах як: Туреччина, Вірменія, Куба, Бразилія, Франція, Ірландія, Канада, Мексика, Словенія, Хорватія, Швеція, США, Велика Британія, Італія, Японія, Сирія, Іспанія.
– Традиційно обручки купує наречений. Обручками вони стають лише після моменту заручення або шлюбу. В разі чогось їх можна повернути в магазин, але із цінником.
– Обряд заручин вперше з’явився в римлян і пов’язаний він зі звичаєм купувати або викуповувати жінку з батьківського дому. Саму ж наречену з моменту заручин вважали зайнятою, тобто ніхто інший із чоловіків не міг претендувати на її руку і серце.
– Заручини – це період, коли молодята вирішили одружитись, але ще залишили певний час на роздуми. Це могло тривати від кількох місяців до кількох років і не завжди закінчувалось весіллям. Заручини можна було розірвати, а перстень – повернути нареченому.
-Примітно і те, що для заручин чоловік купував перстень, а для одруження – вже обручки. Жінка зазвичай носить обидва перстені на одному пальці.
– Обручки з золота вперше з’явилися в єгиптян, які носили їх на безіменному пальці лівої руки, оскільки вірили, що саме від цього пальця прямо до серця веде «артерія любові».
– Навіть незаможні пари намагаються купувати обручки із дорогоцінних металів -золота, срібла, платини із вкрапленням діамантів та інших коштовних каменів або із суміші кількох сплавів.
– Дехто вважає, що обручки після весілля слід носити, не знімаючи. Давні люди вірили, що «якщо охолоне обручка, охолоне й кохання». Та медики не погодяться зі таким твердженням. З роками обручка може так врости у палець, що її доведеться знімати лише в ювелірній майстерні. Медики радять знімати усі прикраси на ніч, аби не перешкоджати кровотокам.
– До обручки “прив’язували” багато забобон і прикмет. Вважали, що втрата чи пошкодження обручки вплине і на подружнє життя.
– Упустити обручку під час вінчання чи ненароком наступити на неї також вважають поганою прикметою. Таке часто трапляється саме через надмірне хвилювання і привертання уваги до молодят.
– Обручку дозволяли знімати в деяких країнах лише після народження першої дитини.
– Категорично забороняли давати свою обручку приміряти комусь іншому, щоб не виникло втручання у стосунки, бо від цього сім’я може розпастися.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Обручки батьків чи дідуся-бабусі передавали у спадок, але лише в тім випадку, якщо предки жили щасливо і довго. Вірять, що негативний досвід життя може перейти нащадкам разом із їхніми обручками.
– У сучасному світі обручка не завжди є символом вірності. На чоловічій руці — це «легальна» прикраса, яка нерідко служить для того, щоб привернути до себе увагу та показати статус.
– Іноді молоді неодружені дівчата вдаються до хитрощів носити обручку, аби до них не чіпалися легковажні залицяльники. Для цього вони перекручують іншим боком звичайні перстені, які на пальці виглядають як обручки.
– Буває і навпаки – одружені чоловіки та жінки не носять обручок як із суто практичних міркувань (затісна, перешкоджає в роботі), так і з особистих мотивів (сімейне життя – це приватна справа, або є шанс із кимось познайомитись заради адюльтеру тощо).
– Сучасні екстремали роблять собі обручки у вигляді татуювань довкола пальця. Таку обручку точно не знімеш на ніч. Зазвичай пара обирає однаковий орнамент і ширину.
– Кожна одружена особа вирішує самостійно – чи носити, чи не носити обручку. Адже окрім статусу та вартості обручка повинна бути символом стосунків, а не виразником заможності.
