Повага і пошана

Поважаємо людей і шануємо речі. Для чого ми це робимо і чому це так важливо для сучасних людей. Поміркуймо разом.

povaga

Так одразу й не скажеш, що таке повага? Мудрий словник пояснює, що це – абстрактне поняття, що відображає оцінку почуття гідності, вищості, більшої ідеальності того, на кого направлена дана оцінка. Вона базується на визнанні високих якостей кого-небудь, чи чого-небудь, відносно яких проводиться ця соціальна оцінка.

А тепер ближче до теми. Повагу і пошану плекають в родині. Так-так, діти навчаються цього від родичів та переносять цю практику у власне життя. Стосується це не тільки поваги дітей до батьків, а й навпаки. У тих родинах, де не поважають дитини та її світу, потім доводиться сутужно самій дитині. Тому здоровий мікроклімат передбачає, що повага, як і повітря, потрібна усім.

Поважне чи шанобливе ставлення до людей показує іншим, наскільки кожен із нас може бути інтеліґентним і зберігати самоповагу. Адже у житті трапляється всяке: ми когось поважаємо і шануємо, а хтось з різних причин (найчастіше особистої невлаштованості) не відповідає нам взаємністю. І в таких випадках рятує нас самоповага, тобто вміння не опуститися до рівня кривдника. Поміркувавши, ми знаходимо такі точки дотику і такі теми для розмови з рідними, друзями, сусідами і ледь знайомими, які позаочі скажуть про нас: “Так, ця людина не дасть себе скривдити”.

Повага до сторонніх, яких ми зовсім не знаємо і бачимо раз чи двічі. Для цього існує етикет – усталені правила поведінки, які спрощують нам життя і не дають скотитись до рівня асфальту. Так, можна жити у хамському і депресивному суспільстві, але при тім залишатись поважною людиною, зберігати в собі той високий статус, коли повага і самоповага стає орієнтиром у стосунках.

Повага до колег по роботі. У колективі (в школі, у групах, на роботі) ми проводимо третину свого часу. Тож дуже важливо, аби стосунки були здоровими. А без поваги навряд чи можемо говорити про любов, дружбу, підтримку. І тут спрацьовують дві полярності: або повага + увага, або повага + невтручання. Адже кожен має право на власний простір, так як кожен потребує уваги до себе – важливо зрозуміти, коли допомогти, а коли не втручатися. Це ж стосується і звертання на “ти” чи на “ви”.

Повага до старших і молодших. Традиційно ми повинні поважати старших і шанувати їх хоча б за те, що вони довше прожили життя. Однак, і старші повинні не зневажати молодих, як це іноді можемо бачити у повчаннях і напучуваннях.

Не всі старші можуть похвалитися гідно прожитим життям. І чомусь саме такі люди поважного віку (але не поважного стану) дозволяють собі диктувати життєві правила молодим. Старші при цьому забувають, що часи і цінності стрімко змінюються, і що молоді іноді бачили і знають більше за них.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

Особливо у нашому суспільстві старші безпардонно випоминають молодим, як одягатися, де вчитися, з ким зустрічатися і навіть коли одружуватися. У здоровому суспільстві такі речі неприпустимі, адже кожен має право на приватне життя і власні помилки.

В таких ситуаціях хочеться сказати голосно: “Якщо не допомагаєте, то хоча б не перешкоджайте”! Старші люди, котрі поважають молодих, можуть багато корисного почерпнути від спілкування із дітьми і внуками. А ті, хто постійно бурчить і шукає кістки в молоці, зупиняються на минулому і недоречних повчаннях. Тож варто іноді сісти і змінити своє ставлення. Це стосується буркотливих людей поважного віку, котрі варяться у власному соку.

Наше ставлення до речей і чужої власності також свідчить про рівень поваги. Авжеж, виміряти його неможливо. Однак, через вчинки і ставлення до багатьох речей інші можуть скласти враження про нас.

Отож, повага потрібна кожному з нас, аби бути прикладом для інших. Повага і пошана – це той рівень, та “ватерлінія”, нижче котрої не маємо права опускатися, аби не впасти на дно. А нам є куди рости, насамперед духовно.

Розмірковувала Оксана Кришталева, Львів