Люди умовно поділяються на тих, хто лузає і тих, хто не лузає насіння соняшника. А втім…
– Лузання соняшникового насіння належить до дрібної моторики. Отже, навіть якщо ви його лущите не собі, а, скажімо, дітям, в цьому є користь і для вас.
– Лузання насіння – це своєрідна медитація, тобто процес, що має психотерапевтичний ефект. Щоправда, лузати насіння варто витятково пальцями, а не зубами, аби не пошкодити зубну емаль.
– Свіжий врожай соняшникового насіння з’являється на початку осені. Для того, щоб соняшник дозрів, треба 3 місяці. Кожна дозріла квітка соняшника складається з приблизно 1000-2000 насінин.
– Існують три види насіння соняшника – чорні, смугасті й білі. У світі налічується 110 видів соняшників. Є серед них і неїстівні (декоративні) – знамениті соняшники Ван-Гога.
– Цікаво й те, що в Ізраїлі та Туреччині лущене насіння соняшника пропонують як закуску в кінозалах замість роздутого попкорну, адже воно поживніше і має гарний смак.
– У насінні міститься приблизно стільки ж кальцію, як у сметані чи фруктовому йогурті. Зернята соняшника багаті вітамінами, які зміцнюють шкірний покрив і слизові оболонки, нормалізують кислотно-лужний баланс.
– Старші пані люблять лузати зернята заради схуднення. Хоч правду кажучи, соняшник доволі калорійний.
– Соняшникова олія — найбільш поширена й дешева у світі. На ній готують їжу вдома і в дорогих ресторанах.
– Соняшник— це медоносна рослина. Один гектар соняшника «дає» 50 кг меду. Мед, зібраний бджілками із квітів соняшника, має дуже насичений жовтий колір.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Звичка спілкуватись, лускаючи при цьому насіння соняшника, залишилась у деяких віддалених селах. При цьому розмова ведеться ніби не напрямки, а натяками і є час поміркувати над сказаним.
– Цілком неприйнятно лускати насіння на робочому місці, при роботі з клієнтами і у присутності чужих людей. Навіть не надто бридливі відвідувачі можуть потрактувати це як неповагу до себе. Отож, процес медитації з соняшниковим насінням – дуже приватний та індивідуальний.
– Традиції мусульман свідчать про те, що лузати насіння – ознака поганого тону і неповага до співрозмовника. Те ж стосується і звички жувати жуйку або гризти інше насіння під час розмови. (Приміром, для більшості американців жуйка і розмова – річ звична і необразлива).
