Субкультура – а що це?

Субкультýра — частина культури суспільства, яка відрізняється своєю поведінкою від більшості. Члени такого угрупування можуть формувати компанії, клуби чи тусовки. Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд, поведінка, музичні вподобання, пристрасть до наркотиків чи спиртного та інше.

Групи субкультур втікають від загалу і намагаються знайти нове значення речей — вони постають з колективної і майже стихійної потреби по-новому визначити щось важливе для суспільства. Щоб вирішити суперечності в основній культурі, якщо вона вже не забезпечує наступне покоління дієвою ідеологією, субкультура набирає форми у власній музиці, моді та ритуалах, які здатні творити. Тобто – приходить нова ідеологія, аби скинути стару і нецікаву.

Поширена помилка, яка стосується нашої теми – це підміна поняття молодіжної субкультури поняттям “неформальний молодіжний рух”. Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв’язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища – “андеграунду”.

Загалом можна виділити 5 головних характеристик молодіжних субкультур:

1. Специфічний стиль життя і поведінки.

2. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді.

3. Протиставлення себе решті суспільства.

4. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення.

5. Ініціативний центр.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

Класифікація молодіжних субкультур:

– романтико-ескапістські субкультури (гіпі, толкієністи, байкери та інші). Цей тип молодіжних субкультур характеризується орієнтацією на створення паралельного світу, свого роду “міту”. Міт будується на підставі певних творів (переважно “фентезі”) чи запозичених світоглядних концепцій інших культур. Серед них можна виокремити “ігрові” молодіжні субкультури. Рольова гра (role playing game) наближена до імпровізованої театральної постановки. Фактично це втілення в життя слів В.Шекспіра: “Увесь світ – театр, а люди в ньому – актори”. Ця субкультура створює свій паралельний “світ”, у якому “ховається” від реалій суспільства. Ігрові молодіжні субкультури – це щось середнє між клубом аматорів певного автора (Дж. Р. Р. Толкієна), історичної події (реконструкціоністи) і послідовників традицій певної етнічної культури (індіаністи) чи релігійно-містичного руху. У середовищі індіаністів і толкієністів (меншою мірою серед реконструкціоністів) популярне апелювання до практики релігійних культів, описаних у творах авторів “фентезі” або притаманних індіанцям США, чи до синтетичних релігій і культів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.

– гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери, готи). Їх ще називають музичними молодіжними субкультурами, здебільшого їхні адепти складаються з підлітків. Їх об’єднують спільні музичні смаки, легке, безтурботне ставлення до життя, прагнення жити сьогоднішнім, “прикид” (особливості зовнішнього вигляду, одягу та рухів). Зазвичай ці люди не надто добре розуміються на тому, що вони слухають, для цього існують лідери тусовок, які знаються не лише на нюансах музики даного напрямку, але й на ідеологічних положеннях руху. Переважно це ді-джеї та власники великих аудіотек. Необхідно відзначити, що такі молодіжні об’єднання нестійкі і залежать від популярності тих чи інших музичних напрямків.

– кримінальні (гопники, скінгеди, хулігани). Вирізняються з-поміж інших низьким рівнем культури, агресивністю, особистою невлаштованістю, перебуванням у постійному стані війни або конфлікту. Представники цієї субкультури переважно походять із невдалих сімей, часто обтяжені кримінальним.

– екстремальні (скейтери, паркуристи, сноубордисти, дайвери, гакери). Основна мета цієї субкультурної групи – одержати максимум задоволення від екстриму, від небезпеки. Пов’язано це і з особливостями перехідного віку, коли постійне відчуття небезпеки, «ходіння по лезу ножа» переростає у захоплення екстремальними видами спорту, перебуванням у межових ситуаціях.

– анархо-нігілістичні (як варіант – радикально-деструктивні, епатажно-протестні): панки, металісти, сатаністи та інші. Початок епатажно-протестним субкультурам поклали панки. Саме вони стали пропагандистами ідеї “шок-протесту”. Пізніше цю ідею підхопили металісти, трешери, сатаністи. Класичним представником даної субкультури в Україні (зокрема у Харкові) залишаються панки, які, на відміну від панків 80-х, увібрали в себе традиції й ідеї різних субкультур андеґраунду, насамперед гіпі, і зменшили свою агресивність. До цього типу можна зарахувати ті молодіжні субкультури, що мають чітку лінію асоціальної поведінки й орієнтовані на застосування силових методів. Зазвичай серед них діють різноманітні політичні організації, що намагаються перетягнути їх на свій бік, політизуючи їхню діяльність.