Настя Лісовська або ж Роксолана

У 1999 році в Рогатині відкрито памятник цій легендарній жінці. Роксолану досі називають унікальним явищем у світовій історії, символом України, хоч проминула вже не одна сотня літ. Дотепер у біографіях дослідників траплялися неточності у датах життя і смерті славної доньки України. І саме завдяки турецьким історичним архівами вдалося встановити точні дати. Настя Лісовська народилася в 1506 році, тобто на кілька років пізніше, ніж вважалося, й 19-річною, а не 15-річною дівчиною, як писали свого часу, стала бранкою. Зроблено поправку й щодо дати її смерті: померла Роксолана в 1558 році.

Українкою ж я народилася! Гіркого поля сонячна тернинка, Шляхетна віть в селянському гербі. Хто дав тобі імення – УКРАЇНКА? Щоб сотні років плакало в тобі.

(тут і надалі – уривки із драматичної поеми Л.Забашти „Роксолана”)

Настя, Роксолана, Хасекі, Хуррем, Місафір… Які різні і таємничі ці імена. Чому вони стоять поруч? Кому належали і хто вимовляв їх уночі чи ранком, під плескіт хвиль моря чи в осінню студінь? Ніби діаманти тримаєш на долонях, зачарований їх блиском. Що то за жінка така, яка мала аж п’ять імен і чому не одне? Що зробила вона прийшовши до нас і ставши відомою всьому світові? Це Настя – Лісовська, єдина донька священика з маленького провінційного Рогатина, ступає до нас з XVI-го століття, впродовж віків залишається невмирущою, нев’янучою квіткою. Жінка, яка майже 40 років потрясала безмежну і владну імперію Османів і всю Європу. Найулюбленіша дружина грізного і всемогутнього турецького султана. Донька України, наша землячка.

У 1520 році під час нападу кримських татар на маленький Рогатин 19-ти літню Настю просто з-під вінця захопили в полон і продали в султанський гарем. Ще в дорозі, як і інші бранці, Настуся плекала палку мрію про втечу. Але так не сталося, як бажалося. Коли опинилася над морем у Кафі на східному базарі, де торгували невільниками, зрозуміла, що повернення додому може й ніколи не відбутися.

Здібну до науки, вродливу бранку купили до спецшколи, яка готувала обслугу до гаремів. Після успішного завершення навчання її було продано як служницю в Стамбул до шахського гарему. Рабиню помітив могутній правитель Сулейман ІІ і взяв за дружину. То й не дивно: окрім квітучої зовнішньої, ніжної, лагідної натури, тепер уже не Настя, а Роксолана, з новим зручним для вимови ім’я Хуррем, швидко оволоділа кількома мовами, бездоганно засвоїла османські звичаї, етикет. Окрім того, напам’ять могла читати „Коран”.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

Красива, розумна, освічена й добра Дитя селянське з царственним чолом, Кохана жінка грізного султана,- Коли тебе забрали у полон, Хто дав тобі імення – РОКСОЛАНА?

Настя Лісовська мала великий авторитет у свого чоловіка, впливаючи на державну політику тоді уже сильної Турецької імперії, сприяла встановленню миру із сусідніми країнами. Характерно, що протягом півстоліття в той час турки жодного разу не наважились нападати на Україну і не плюндрували її міст і сіл. Роксолана до останнього подиху не забувала про своїх єдинокровних братів, сестер. Пам’ятала і стежину до своєї хати.

Варто відзначити, що Роксолана була дуже відважною жінкою. Вона часто виїжджала на поле битви. Брала активну участь у державних справах імперії. За відсутності чоловіка правила країною. Їй по праву належить крісло „міністра культури” імперії. Сама вона відкрила безкоштовні будинки (притулки) і їдальні для перестарілих, школи-медресе і бібліотеки для молоді, будувала лікарні тощо. Проживши велике життя, будучи прекрасною і коханою дружиною, вона у віці понад 50 літ померла на руках у Сулеймана. Похована в усипальниці на території вибудованої нею мечеті-джамі Сулеймана Великого.

У слові, в пісні та у бронзі Тільки знай, що повік не забуду Я народу свого на землі, Хоч тобі уклонятися будуть Всі народи і королі.

В історичній та художній літературі про неї написано чимало. Цікаві спогади залишили про неї італійські посли П. Брагадіно та Д. Тревізано, історик П. Джовіо, литовський дипломат М. Литвин, француз де Сельва, бургундець Н. Моффан та багато інших.

З-поміж творів художнього змісту, написаних 18-20 ст. роман німецького письменника Й. Тральова „Роксолана”, драма француза М. Белена „Мустафа і Зеангір”, роман „Наречена Сулеймана” ірландця Айлін Кравні. „Останній сон Сулеймана” – французького письменника А. Паріса.

Присвячували їй свої твори й українські письменники, зокрема Павло Загребельний, Осип Назарук, Омелян Левицький, Сергій Плачинда, Любов Забашта, Людмила Старицька-Черняхівська, М. Лазорський.

Є музична опера Д. Січинського „Бранка Роксоляна” і намальований в кінці ХІІІ ст. Лукою Долинським портрет. В 1994 році творча група при товаристві Україна–Туреччина вирішила створити триактну в семи частинах оперу, „Роксолана”. Влітку 1997 року, мільйони українців мали можливість переглянути 26-серійний телевізійний художній фільм ”Роксолана”, створений студією „Укртелефільм” спільно з Ялтинською кіностудією за однойменною повістю О. Назарука. В фільмі знімались відомі талановиті актори Ольга Сумська, Анатолій Хостікоєв, Костянтин Степанков, Богдан Бенюк, Тетяна Назарова, Лесь Сердюк, Наталія Гончарова та інші. І хоч картина викликала неоднозначні схвальні відгуки, однак головна заслуга акторів фільму в тому, що вони перші зняли картину про долю легендарної жінки – Роксолани, чиє ім’я увійшло в історію.

Церква святого Духа в Рогатині

Власне, ота невеличка дерев’яна церковця в Рогатині, яка дивом уціліла до наших днів, єднає нас із легендарною Роксоланою. Дивовижне місце, дуже затишне і по-святковому величне. Наш гід каже, що кілька років тому сюди навіть приїздили експерти зі спеціальними рамками – ходили і дивувались. Кажуть, місце тут справді святе, бо більш як за 400 років – намолене. На жаль, знимкувати всередині церковці не дозволяють – від спалаху стародавні ікони тьмяніють. Зате ззовні, і навіть із дзвіниці, яка «вмонтована» тут таки, у церкву, дозволяють клацати фотоапаратами. Повноту вражень доповнює невеличкий цвинтар біля храму – старі похилені хрести із сірого каменю, фігури святих, важкі кетяги калини – нічого не нагадує про мирську суєту. Такі місця у світі називають «чакрам». Такими є Піраміди в Гізі, храми ацтеків і майя, Вавельський пагорб у Кракові.

Маємо пишатися тим, що і в нашій історії знайшлося місце такій святині, як маленька дерев’яна церковця святого Духа. Маємо пам’ятати, що завдяки мудрості, вроді та нелегкій долі Насті Лісовської чимало українців стали вільними, а Україна здобула світову славу. Роксолана – значить «українка». В радянські часи так назвати доньку було справжнім подвигом. А зараз – виявом свого українства. Тому пишаймося тим, що ми – українці, що ми нащадки великих і славних особистостей, які не канули в лету, а стали діамантовими зразками світової історії!