ІДУ Я СТЕЖКОЮ ДЗВІНКОЮ
Іду я стежкою дзвінкою, так вільно й молодо мені, і Марс горить переді мною в непереборній вишині.
Над далиною голубою віків гармонії печать, і наче крила за спиною в просторах світових шумлять.
Я хочу піснею ясною прославить радість на землі, щоб юні повною луною вона цвіла у днів далі.
Повітря медом лине в груди, і грає зорями блакить. Так хто ж сказав, що я не буду з тобою, пісне, в світі жить?!
Володимир СОСЮРА (1935)
У ДОРОГУ
Ой досвітня зіронько-лучино,
Ти мені ще трохи посвіти,
Білий ранок синіми очима
Дивиться в палаци і в хати.
І мою оселю невелику
Крилами легкими освітив,
В оці птаха притаївся виклик –
Незбагненний вічності мотив.
Тануть, мов хмарини, сновидіння,
Ум ясніє, серце ожива,
В золотому неба відгомінні
Догоряє зірка світова.
Йде молитва – радісна, ранкова,
В ній усе – надія і любов.
Блідне місяця стара підкова,
Править день, як юний богослов.
У дорогу, кажуть, – на світанні,
Бо людина – божий мандрівник,
І життя, якщо кого не стане,
Не згоряє, як малий сірник.
Дивосвіт – він людський і нічийний,
Сонячні наведено мости.
Ангел дня ворота в сад відчинить –
До своєї суті треба йти.
Іван ДЕМЧЕНКО
Я ЇДУ ДОДОМУ
Я бачу навколо каміння і квіти, Міста і вокзали, і сонце, і сніг. Я буду чекати, я буду хотіти Їх бачити знову і знову до них!
Я їду додому, до тебе додому, Де очі знайомі і завжди нові! Я їду додому, до тебе додому… Які ж вони довгі, ті ночі і дні!
А знаєш, буває, коли я не можу Піднятися далі в полоні оков, Але відчуваю, невидима сила Мене підіймає знову і знов!
Святослав ВАКАРЧУК
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
ДОРОГА ДОДОМУ
На світі є багато непройдених доріг, Та лиш одна додому повертає, Там у садочку хата, неначе оберіг, Вона усе життя мене чекає.
Там яблунька цвіте, мене у сад веде Мого дитинства стежечка знайома. І завмирає світ, бо не бува ніде Мені так гарно, як у себе вдома!
Життя моє складають дороги і пісні, Та не боюся я лихої втоми, Бо серце зігріває усе життя мені Моя дорога, що веде додому.
Я знову від’їжджаю в далекії краї, Та серце на Вкраїні залишаю. Бо там моя калина і клекіт журавлів І хата, що завжди мене чекає.
І завмирає світ, бо не бува ніде Мені так гарно, як у себе вдома…
Наталія МАЙ
РУШИВ ПОЇЗД В ДАЛЕКУ ДОРОГУ
Рушив поїзд в далеку дорогу,
Сколихнувся вагон, і помчав.
Я останній вже раз подивився
На все те, що так вірно кохав.
Ти сумна на пероні стояла.
Вітер коси твої колихав.
На очах в тебе сльози бриніли,
Ти ридала, я важко зітхав.
Прощавай, моя люба дівчино,
Бо я їду в далекі краї
І не раз я напевно згадаю,
Твоє личко і очі сумні.
Сколихнувся той поїзд востаннє,
Пригадалися знову мені
Звук гітари у місячні ночі,
Поцілунки гарячі твої.
Рушив поїзд в далеку дорогу,
Сколихнувся вагон і помчав.
Я останній вже раз подивився
На все те, що так вірно кохав.
Володимир СОСЮРА
Я ВЕРТАЮСЯ ДОДОМУ
Я вертаюся додому із чужих країв.
Забуваю біль і втому всіх минулих днів.
Я не хочу ніжних квітів, сміху і забав.
Хочу тільки, щоби вдома хтось мене чекав.
Вічинив тривожно двері, радо обійняв,
Засміявся і заплакав, і про все спитав.
Розігнав усі тривоги і думки сумні,
І тепло душі своєї повернув мені.
Та незвідані стежини знову кличуть в даль,
Ми ідемо слід за ними у далекий край.
Пролетять щасливі роки, і життя мине.
Хочу тільки, щоби вдома хтось чекав мене.
Леся ГОРОВА
ТРИ ДОРОГИ
На крилах весен летять сини,
В останню осінь вернувся ти.
І все побачив. І зрозумів…
Печальна казка щасливих днів.
І кожен вийде за свій поріг
На три дороги зі ста доріг –
Одна – в розлуку, друга – в любов,
Остання та, що не знайшов.
Дощі холодні, гіркий туман.
І три дороги судилось нам:
Одна в розлуку, друга – в любов,
Остання та, що не знайшов.
Ключі у вирій. Сумні сади.
Солодко пахне осінній дим.
Палає листя, любов сія.
Погасне пісня щезла моя.
Зеновій ФИЛИПЧУК
ЗАВТРА В ДАЛЕКУ ДОРОГУ
повстанська пісня
Завтра в далеку дорогу Свого коня осідлаю, Кріса закину на плечі, Милу свою попрощаю. Вихром полину я в поле, Зелене море сколишу, І незабудку на спогад Своїй дівчині я лишу. Батькові, неньці вклонюся, Рідних сестер попрощаю, Шаблю припну я до боку, Ворона свого замаю. І виряджала матуся Сина, ой, свого сокола, Щастя для нього у бою Щиро благала у Бога. А дівчинонька соколу Червону квітку подала, Слава героям Вкраїни, Вслід партизанам сказала. Гей, там ідуть партизани, Вітер за ними лиш віє, І не одно серденятко Тужить за ними та мліє. І не один з партизанів Більш не побачить родини, І не пригорне дівчини – Бо він у бою загине. Ой та загине, загине, Та не загине та слава – Він, хоч упав, та розгромив Тую ворожу навалу.
ЇДЕМ, ЇДЕМ
Їдем, їдем, їдем, далі їдемо – Пил в кишенях, мрії в жменях веземо, В момент, коли сірі дороги Жбурляють нестримно далеко, Здається, є місце тривогам, А в серці так добре і легко. Проблеми стають дитячими, Оті, які вчора вбивали, І відстані не мають значення, Коли там на мене чекають. Послухай, мене там чекають. Ми звикли, що завжди так було, І на горизонті зникають Близьки і далекі нам люди. А хтось, аби просто сказати: Послухай, мене там чекають, Готовий весь крам свій віддати Та вже варіантів немає. Гаряче повітря мотору Нагріє у приємну втому, Але не замінить нікому Тепло його рідного дому. Ніхто не помітить нічого, Дорога і я посміхаюсь, І тільки думками благаю, Чекай, я за тебе тримаюсь.
гурт “Антитіла”
ДЕ ТИ, МОЯ СТЕЖИНО
Чому, сказати, сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краї, Одним одна біля воріт. Ота стежина у нашім краї Одним одна біля воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя стежино? Ота стежина в нашім краї Одним одна, одним одна Біля воріт. Дощами мита, перемита, Снігами знесена у даль, Між круглих соняхів із літа Мій ревний біль і ревний жаль. Між круглих соняхів із літа Мій ревний біль, мій ревний біль І ревний жаль. Де ти, моя стежино, Де ти, моя стежино? Між круглих соняхів із літа Мій ревний біль, мій ревний біль І ревний жаль. Моя надієчко, я знаю, Мій крик життя на цілий світ, Ота стежина в ріднім краї Одним одна біля воріт. Ота стежина в ріднім краї Одним одна, одним одна Біля воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя стежино? Ота стежина в ріднім краї Одним одна, одним одна Бідя воріт.
Андрій МАЛИШКО
