Вірші про мову

Вірші про мову сучасних українських поетів та класиків стануть у пригоді учням, вчителям, шанувальникам рідного слова.

Надія Галковська

Коли замовкне мова

Коли замовкне мова

На Сході і на Півдні,

То водночас замовкнуть

Всі соловейки й півні.

Мовчатимуть дерева,

І вітер, і вода,

Зупиняться джерела,

Постане німота.

Вона мечем Дамокла

Над скронею зависне,

Бо з мовою замовкне

Душа і наша пісня.

Натомість відгукнеться

Тим голосом потужним,

Як голка біля серця,

Його «величність» суржик!

Так перекотиполем

Сповзем на маргінес…

А світ промовить з болем:

«Ось був народ і щез,

Пішов за вічний обрій,

Красивий і німий,

Як літописні обри

У часовій імлі».

Невже таки дістались

Критичної межі,

Що вигукнуть зосталось:

«О, Боже, поможи!

Верни нам нашу мужність,

І силу, і снагу,

Щоб перейшли ми дружно

Цю темряву й пургу,

Цю німоту зимову,

Яка нарешті скресне,

Дай подолати змову

І повернуть на весну».

Тоді вже не змовкнуть

Всі соловейки й півні,

Як не замовкне мова

На Сході і на Півдні!

. .

virshi_pro_movu

ЛІНА КОСТЕНКО

Страшні слова, коли вони мовчать

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

Дмитро Павличко

РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Леонід Полтава

ХТО ЯК ГОВОРИТЬ

Все, що живе на світі,

Уміє розмовляти.

Уміють говорити зайці і зайченята,

По-своєму говорять і риби серед моря,

І у садочку пташка, і у траві комашка…

Говорять навіть квіти з блискучими зірками…

— А як говорять діти?

— Так, як навчила мама!

— Прийми ж, матусю,

Слово подяки від дитини

За нашу рідну мову,

За мову України.

Ганна Чубач

УКРАЇНСЬКА МОВА

Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитина з літер

Збудувала слово.

І звучить, як пісня,

Українська мова.

Анатолій Камінчук

ВІРШ ПРО МОВУ

На білому світі,

На чорній землі

Є мова у квітів,

Є мова в зорі.

Є мова у бджілки,

В метелика й клена,

В бузкової гілки,

В любистку зеленого.

Є мова в калини,

В дрімучого лісу,

У річки й стежини,

В осіннього листу.

Та тільки тому,

Хто цурається

Рідної мови,

Не промовлять вони

Ані слова.

Микола Петренко

Свято рідної мови

Це з чиєї намови

Свято рідної мови

В нашій школі було?

Цитьте, сови та круки,

Це було не з принуки,

Не комусь там на зло.

Ми прокажемо гідно:

Мова, кожному рідна,

В нашім серці цвіте!

Мова давня-прадавня,

Пребагата, преславна –

Всім відомо про те.

Свято рідної мови –

Не байдужі промови,

Не пусті балачки,

А пісні величаві

Віри, доблесті, слави,

Що плекали віки.

Це надія і ласка,

Це бабусина казка,

Це для хворого лік.

Свято рідної мови –

Це Тарасове слово,

Що не змовкне повік!

Із книги Миколи Дубаса

„500 клаптиків”

Поезія – не ямб і не хорей,

А пошук в слові барв

І пахощ орхідей.

Поезія – душі стриптиз,

Якщо ж душа ганджована,

Оголювать її облиш –

Зручніша вада схована.

Великі поети – то маленькі діти:

За пелюстку вишневого цвіту

Готові віддати всі принади світу.

ДРІБ’ЯЗКОВІСТЬ БАЖАНЬ

Дріб’язковість бажань, дій і слова

Продукує душа дріб’язкова.

Не кожен дощик веселку родить –

Поет не кожен складає оди.

СЛОВА ВІД СЕРЦЯ

До серця мовлять лиш слова від серця,

А з язика – то просто звук,

Що не доходить дальше вух.

НАСМІШКА

Лише та насмішка вдала,

Що зачепила за живе,

А на образу права не давала.

КПИНИ

Доречні лишень такі кпини,

Що не принижують людини.

ТВОРЧІСТЬ І ПОХВАЛА

Похвал надмірний чад

Вбиває творчі сили,

А пустослів’я град

Словам ламає крила.

МАРНОТРАТНИКАМ ПАПЕРУ

Декому потрібно книжку написати,

Аби те, що містять два рядки, сказати.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Одні твори належать мистецтву –

Інші авторам.

Які з них кращі – розсуди сам.

КІЛЬКІСТЬ І ВАРТІСТЬ

Сім віртуозів слова гучного

Не варті таланту одного,

Так само, як і сім талантів

Одного генія не варті.

СИЛА СЛОВА

А все ж могутня сила слова:

Лишень одне маленьке „ах”

Містить великий

Подив, жаль чи страх.

ЗБІРКА ВІРШІВ

Коли збірку віршів компонують,

Кожен з них по-одному смакують,

Наче з грона пахкий виноград –

Спершу кращий, відтак весь підряд.

Буває, поети приходять на світ аж тоді,

Коли їх давно вже нема на землі.

Тільки тоді поет помирає,

Коли його книг вже ніхто не читає.