Вірші та пісні про Карпати

КОЛИ ЗАСНУЛИ СИНІ ГОРИ

Ніч над Карпатами темно-крилатими

Шовками тихо зліта.

Серце залюблене, в мріях загублене,

Жде чогось, кличе й пита:

Чому, коли заснули сині гори,

Якось не до сну мені?

Чому, коли на небі срібні зорі,

Мрію в тишині нічній?

А між синіх гір в сяйві срібних зір

Бродить любов моя.

Тому, коли заснули сині гори,

Не заснем ні ти, ні я.

Нічка кінчається, зірка ховається,

Будиться шелест в гаю.

Тільки залюбленим, в мріях загубленим,

Мариться слово “люблю”.

Чому, коли заснули сині гори,

Якось не до сну мені?

Чому, коли на небі срібні зорі,

Мрію в тишині нічній?

Кличу поміж гір в сяйві срібних зір:

Де ти, любов моя?

Тому, коли заснули сині гори,

Не заснем ні ти, ні я.

Анатоль КОС-АНАТОЛЬСЬКИЙ

***

Ніжно цвіте в Карпатах,

Барвіночок хрещатий.

Вітер повіяв, дощ полива,

Це ж на вінки дівчатам.

Як заграє дзвінко музика троїста,

Чути, що весілля від села до міста.

Чарівна сопілка, скрипка та цимбали

Так іще ніколи весело не грали.

В парі ідуть обоє,

Молодий з молодою.

Вже той барвінок щастя приніс,

Що розквіта весною.

Вже на моїм подвір’ї

Та й музика заграла.

Щось моє серце крається,

Та й мати заплакала.

Ой не журись, матусю,

Що рано видаюся.

Доля дівоча – заміж іти,

До весілля готуйся.

виконує Віктор ПАВЛІК

ЗОЛОТО КАРПАТ

У полоні міст, мерехтінні літ

У душі вогонь, за плечима світ,

Де гладкий асфальт, мов карпатський бук,

І летить печаль, мов трембіти звук.

Золото Карпат, золото пісень,

Я несу до вас в цей святковий день.

Хай вони дзвенять, хай гуляють всі,

Щастя і любов будуть на землі.

Крізь столичний шум чую, як ручай

Кличе до батьків, просить: зустрічай!

Це тепло землі, цю любов Карпат,

Де серед краси – кожен друг і брат.

Кожен друг і брат, мати і сестра.

Щастя і любов нам несе краса:

Чарівний ручай і карпатський бук,

Цвіт із полонин і трембіти звук.

виконує Іван ПОПОВИЧ

. . . . .

ДЕ СИНІЇ ГОРИ

Де синії гори, де гори Карпати,

Туман в полонинах пливе…

Струнка, як смерека, близька і далека

Кохана гуцулка живе.

Рожеві серпанки, дівочі співанки

Ген-ген вітер в гори жене…

Тебе, рідний краю, до болю кохаю,

Навік полонив ти мене.

Такому коханню повік не зів’яти,

Цвісти йому в серці, цвісти!

В Карпати, в Карпати, в далекі Карпати

Лети, моя пісне, лети!

Лети, моя пісне, лети над горами

Ген-ген до верхів’я гори.

До тієї хати, у гори Карпати,

Кохану гуцулку збуди.

Де синії гори, де гори Карпати,

Туман в полонинах пливе…

Карпати, Карпати, зелені Карпати

Навік полонили мене.

Дмитро ЛУЦЕНКО

. . . . .

***

Гірські нескорені вершини,

Які занурились у хмари.

Ліси дрімучі, полонини,

Старі колиби і кошари.

Вітри ласкаві та сердиті,

Духмяні трави запашні.

Громи ревуть несамовиті,

Струмок дає води душі.

Стрімкі потоки, водоспади,

Могутні скелі, спів трембіти.

Я йду до Вас мої Карпати –

Одні такі на цілім світі.

Андрій ОЛЕСЬКІВ

КАРПАТИ

Ой, летять лелеки,

Летять далеко шукати рай.

Я ж лишаюсь вдома,

Бо тут смереки, бо тут мій край!

Тут я рідною мовою,

Наче сни, кольоровою,

Розмовляла з дібровами,

Тут мені дала доля два крила!

Я така крилата, бо росла в Карпатах,

Бо росла в Карпатах, де орел літа!

В мене очі сині, бо на Україні

Сині-сині ночі, небо і вода!

В мене, мов колосся, золоте волосся,

Бо на Україні осінь золота!

Я співаю дзвінко, бо я – українка,

Хто мене не любить, тих мені шкода!

Ой, летять весною лелеки

Знову у рідний край.

Ой, летять додому,

Забувши втому, садів розмай.

Я зустріну їх піснею

Променистою, чистою

Про той край, де з дитинства я

Кожен день пила воду з джерела!

виконує Наталка БУЧИНСЬКА

. . . . .

КАРПАТСЬКА ВЕЧІРНЯ

Заплутались хмари в смереках,

Влилися туманами в ніч.

Ми йдемо високо й далеко

Вітрам і стихіям навстріч.

Позаду лишилася втома

І міст асфальтова тюрма.

Мабуть, в нас таки не всі вдома,

Бо нас нині вдома нема!

Ми знову на стежці ведмежій,

Де крешуть з небес ковалі.

Вечірню заграву-пожежу

Роздмухує Той, що в скалі.

Із сонцем і ми одпочинем,

А рано в дорогу нам час,

Бо сині карпатські вершини

Давно вже чекають на нас!

К. МІЩЕНКО

КАРПАТИ

Їду у Карпати!

Їду у Карпати,

Щоб із полонини

Та ясної днини

Світ весь оглядати!

А Карпати, а Карпати –

Край, який не можна не кохати,

Край, що радо всіх стрічає,

Де душа сама співає!

Їду у Карпати!

Їду у Карпати!

Хочу з водограєм,

Що на скелі грає,

Пісню заспівати!

Їду у Карпати!

Їду у Карпати!

З вівчарем обоє

Від зорі ясної

Запалимо ватру!

Їду у Карпати!

Їду у Карпати!

Хочу молодого

Бойка чорнявого

Міцно покохати!

Слова Мирослав ВОНЬО

музика Валерій КОЗУПИЦЯ

виконує Надія ШЕСТАК

КАРПАТИ

На полонині, на полонині

Сніги розцвіли трояндами.

На полонині, на полонині

Ми з тобов розпалили в серці вогонь.

Ти мені дарував свої Карпати,

На губах Карпати, і небо в очах,

Я тобі дарувала свої Карпати,

Зоряні Карпати в смерекових снах.

На полонину, на полонину

Вітри нам донесли голос трембіт.

На полонині, на полонині

Сніг згорів, і запеклася кров бунтарів.

На полонині, на полонині

Біда разом нас з’єднала навік.

На полонині, на полонині

Ватра горить – в вільнім краї життя воскресить.

Ти мені дарував свої Карпати,

На губах Карпати, і небо в очах,

Я тобі дарувала свої Карпати,

Зоряні Карпати в мандрах і піснях.

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ

. . . . . .

КРАСА КАРПАТ, НЕПИСАНА КРАСА

Карпатських гір торкнулася душа,

Яке це диво Божої природи:

Смереки ніжно ріжуть небеса,

Так величаво сонце з гір виходить.

А трави пахнуть,краще всіх парфум,

Мов килими, квітують полонини,

Трембіти голос розганяє сум,

Купаються у хмарах верховини.

Смарагдові ялини гомінкі

Легенди вітру тихо вповідають

У говір той вливаються струмки,

Про край карпатський все пісні співають.

Краса Карпат, неписана краса

В тих синьогорах і духмяних луках

Навіки розчиняється душа

І серце із Прутом не зна розлуки.

Леся КВІТ