Україна відкриває для себе Андрія Сарву

Україна відкриває для себе Андрія Сарву

sarva.jpg (102.17 Kb)

– Людо, Ви фактично відкрили для України добре знаного у Польщі письменника і вченого п. Андрія Сарву. Як Ви довідались про нього і чому взялись перекладати його художні тексти?

– Пан Андрій сам мене знайшов ))). Уже протягом багатьох років співпрацюю з Інститутом книжки у Кракові, а тут якось переглядала їхню веб-сторінку, дивлюся, що інші перекладачі там повиставляли солідні резюме. Гадаю собі: а що? Я гірша? І написала кілька слів про себе. А за пару днів у моїй пошті – лист. Від якогось автора з Сандомира.


Пропонує співпрацю. А мені все нове цікаве. Попросила прислати щось на посмакувати. Пан Андрій прислав свій теологічний трилер. Читнула першу сторінку, другу – це не моє! Це абсолютно не моє! Література жахів – та де, я того не люблю!.. Ну і не відірвалася, доки не скінчила першої книги повністю. Дрижаки хапали, жахалася найменшого шурхоту за вікном (бо ж читала вночі!), але книжки не відклала. Містика! У відповідь йому написала: «Чого ж ви так жорстоко з головним героєм?! Чому б він не міг вижити?!» А пан Андрій мені: «Візьметеся перекладати щось таке, але зовсім інше?» Ну я й погодилася… на свою біду.

Так і з’явилися оповідки незвичайні «В бік виднокраю». Пан Андрій пише несамовито! Його тексти втягають, засмоктують і вже більше не відпускають – мусиш перекладати! ))) Він сягнув такої майстерности, коли найпростіші здавалось би слова складаються в мережива образів і… музики. Його тексти читаються картинами в уяві. Той теологічний трилер, про який я згадала, - це взагалі готовий сценарій фільму жахів! Переклад текстів Андрія Сарви – це неабиякий виклик, але й величезне задоволення, коли вдається передати авторські почуття.

– Складно було перекладати тексти? Адже вони мають багато рівнів і підтекстів, багато символів та алегорій! Чи радились із автором, перекладаючи окремі частини тексту?

– Так, тексти Андрія Сарви дуже непрості для перекладу. Мати змогу порадитися з автором – це справжнє професійне щастя! Тому я користала з цієї нагоди максимально. Адже є якісь місцеві словечка або навіть назви вуличок, видолинків, мікрорайонів міста, цитати з літургійних книг, документів із XVII століття чи інше. Описуючи свої спогади, автор передає реалії щоденного життя, які відійшли вже кілька десятків років тому. Якби не було змоги порадитися, то треба було б перечитати інколи не одну книжку в пошуках інформації. Разом з тим, пан Андрій дуже толерантний і давав мені свободу дій у тому разі, коли треба було передати, наприклад, місцеву назву рослинки, квіточки чи дитячої забави. Адже перекладений твір має бути близький новому читачеві, промовляти до нього, викликати схожі емоції, як ориґінал.


Тому в одному-двох місцях я посміла трохи приблизити текст українському читачеві, якби одомашнити його.

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру

Щодо складности структури тексту, то це бачиться, коли читаю вперше. Але якби під час перекладу рахувати рівні, заглиблюватися в підтексти…, то можна й не виплисти звідти ))). Під час презентації книжки «В бік виднокраю» 16 травня ц.р. у книгарні «Є» у Львові, коли автора спитали, як він придумує історії своїх героїв, Андрій Сарва сказав, що він їх не придумує, - він наче входить у їхній світ і проживає ту чи іншу історію разом із ними, а потім тільки описує те, що бачив і почував.


Мені мурашки побігли по спині, бо саме так я перекладаю – входжу у світ автора, взуваю його черевики і йду його стежками. Тільки так можу передати оті нюанси, про які Ви питаєте. Та й так не певна, чи вдається на всі 100.

– Який п. Андрій у приватному спілкуванні?

– Надзвичайно простий, щирий і сердечний. Коли я готувала суху інформаційну довідку на презентацію про його досягнення в науці і літературі, то аж не йняла віри, що оці два американські докторати в галузях, назви яких відразу й не вимовиш, глибокі наукові й теологічні дослідження, краєзнавчі й біологічні розвідки, університетські підручники для 29-и предметів зробив той же пан Андрій, з яким ми собі можемо теревенити годинами.
Дякувати технічному прогресові, сьогодні це можливе ))).

– Його проза в укр. перекладі вийшла малим накладом у видавництві Тараса Сороки і відразу стала раритетом. Це невеличка книжка «У бік виднокраю». Як Вам вдалося знайти видавця і кошти на видання цієї книги?

– До цього боку видання книжки я зовсім не причетна. Це сам автор шукав видавця. Хоча, безумовно, була в курсі окремих нюансів переговорів. Гадаю, не зраджу величезної таємниці, якщо скажу, що, на жаль, у Польщі так само, як в Україні, є посередності, які «потрапили в нурт» або мають знайомства, і «косять» усі нагороди підряд, спочивають на лаврах скороминучої слави. А є справжні самородки, не причетні до жодних політичних партій, не пнуться на вершини кар’єри. Таким важко пробитися до свого читача. Таких не підтримують ґрантами і не залучають до проєктів.

– Також варто згадати про нещодавню чудову презентацію у книгарні Є, де читачі мали можливість поспілкуватись із автором через скайп. Хто був присутній? Про що говорили? Чи сподобалось п. Андрієві українська презентація?

– Насамперед, мої слова визнання для господарів заходу – книгарні Є – які сердечно відчинили двері своєї оселі для презентації. Це вперше я співпрацювала з книгарнею Є у такому форматі. І з повною відповідальністю стверджую, що команда книгарні – це фахівці, які знають і люблять свою справу. Контакт був досконалий від першого мого дзвінка до книгарні, дарма що головне керівництво мережі – у Києві. Система працює, як годинник. Усе було зорганізоване на європейському рівні. Книгарня не тільки забезпечила приміщення і стільці для гостей, але й взяла на себе повністю технічне забезпечення заходу. Завдяки цьому ми могли поспілкуватися з автором через Skype, того ж дня отримали колоритні і якісні фотографії, а наступного, так само завдяки пані Галині, арт-менеджерові книгарні, в You Tube уже з’явилося відео з презентації.

На зустрічі були дуже поважані гості. Поет, письменник, критик Іван Лучук, з яким була цікава дискусія про переклад власних імен. Психоаналітик Вілена Кіт, яка дуже неординарно інтерпретувала видану книжку.

Ґрунтовні підвалини цілої дискусії навколо нововиданої книжки заклала письменниця і критик, запальний і вдумливий читач Оксана Кришталева, яка поділилася з присутніми своїми враженнями від прочитаної книжки, піддала ретельному аналізові мову її перекладу, розкрила багатство форм і майстерність засобів, використаних автором. А наостанок свого виступу поставила рішучу вимогу: «Треба ще! Хочеться читати і читати Андрія Сарву українською!»

Надзвичайно цікавими враженнями ділилися з присутніми слухачі курсів польської мови, які мали змогу першими читати оповідання з книжки ще до її появи на світ і робили спроби перекладу вибраного з неї.

Молодь старших класів, зацікавлена чи не першою книжкою з літератури жахів, написаною сучасним польським автором і перекладеною українською мовою, скромно прислухалася до обміну думками, але після закінчення презентації жваво обговорювала почуте, висловлювала власні судження з приводу книжки.

Видавець Тарас Сорока, підсумовуючи зустріч, зазначив, що сьогодні шматочок Сандомира перенісся до Львова, а Львів зараз – в гостях у Сандомирі; саме тут і зараз ми творимо оте гучне і невловне українсько-польське поєднання, і ніхто третій між нас не втиснеться.

Прийшли також гості, які, можливо, просто побачили афішу у вітрині книгарні Є. Але вони також брали участь у дискусії – атмосфера була така, що не було можливости бути там і залишатися осторонь, як зазвичай при зустрічі добрих знайомих.

Пан Андрій Сарва до своєї домівки у Сандомирі запросив друзів – відомих видавців, краєзнавців і архітекторів, так що аудиторія презентації охоплювала дві країни ))). Автор був приємно здивований і зворушений таким палким зацікавленням львівської читацької авдиторії. Своє привітання він розпочав кількома реченнями українською мовою, а Львів у відповідь дружньо відмовився від перекладу з польської. Крига скресла, і в теплій атмосфері приятельської зустрічі непомітно проминули дві години презентації.

– Автор планує приїхати в Україну?

– Пан Андрій мріє приїхати до Львова, особливо після такого теплого і щирого прийняття львів’янами. Якщо здоров’я дозволить, то не сумніваюся, що він цю свою мрію здійснить.

– Плануєте перекладати інші книги цього автора? Які саме і про що вони будуть?

– Що більше я читаю твори Андрія Сарви, що більше його перекладаю, то більше прагну, щоб українські читачі мали змогу його пізнавати. Сам автор – як глибокий колодязь знань, який щедро ділиться ними. Парадоксально, він не зануджує, він простий і зрозумілий. Таке враження, що найбільше у нього написано між рядками. Ти це розумієш, сприймаєш, але тебе не обтяжують, не пригнічують ці знання. Моя мрія – щоб українською мовою вийшла його трилогія – той теологічний трилер, про який я вже згадувала. Від нього дрижаки по тілі, але чогось схожого я ще ніколи в житті не читала. Хотілось би читати нашою мовою «Дерево», автор змінив назву на «Дерево і песик». Це новеля про песика Ісуса Христа. Ну міг же він мати песика, якщо був чоловіком, теслею… Кожен майстер має якусь худобинку при собі. Якщо розповідь про Ісуса Христа, то заздалегідь зрозуміло, який там трагічний кінець. Може це некоректно, але плакалося з долі саме того чотирилапенка, вірного навіть після смерти. Він собі вибрав господаря і йому байдуже – господар простий сільський тесля чи Син Божий, він служить своєму панові – і це найважливіша справа цілого його життя. Сильна річ!

Довідка про автора п. Андрія Сарву

Пан Андрій Сарва, письменник, поет, перекладач, журналіст, працює творчо вже понад 40 років. За той час він став автором та співавтором кількох сотень книжкових видань, його знають і цінують як у Польщі, так і за кордоном.

Його доробок міг би забезпечити славу кільком особам. Він видав понад сто десять назв книжок загальним накладом 736 тисяч примірників, сумарна кількість видань – 123. Галузі, в яких працює автор, різноманітні: поезія і проза, релігієзнавство і теологія, популярна література, лексикони і порадники, сандомиріана, переклади з інших мов, журналістська діяльність. Книжки Андрія Сарви друкувало 26 видавництв в 11 містах трьох країн.

Кожна праця в кожній із перелічених царин базована на ґрунтовних знаннях. Пан Андрій Сарва дуже багато читає: студіює наукові опрацювання різними мовами, а головне – першоджерела. Тому його тексти настільки глибокі і науково обґрунтовані. І за цей титанічний труд Пан Андрій Сарва заслужено отримав два докторських титули у США. Один з них – за особливо вартісну дисертацію, присвячену есхатології заратустріанізму. Пан Андрій Сарва приготував до друку і опублікував, часто у своєму перекладі, цілу низку давніх джерел, завдяки чому вони стали доступні сучасним науковцям і всім зацікавленим. У його польському перекладі вперше в Польщі видано низку літургічних книг.

11 його самостійних публікацій і 2 у співавторстві використовуються у 13 польських вищих навчальних закладах як основна чи додаткова література для навчання студентів з 29 предметів.

Про його творчість написані статті, захищені наукові праці: бакалаврські, маґістерські, докторські. Але дійти до такої висоти йому не допомагав ніхто. Все, чого Пан Андрій Сарва досягнув, це його особиста заслуга, його щоденної наполегливої праці. Однак, сам він вважає, що принаймні половиною досягнутого завдячує своїй покійній дружині Єлизаветі.

За особливі досягнення у галузі науки і літератури Пан Андрій Сарва відзначений почесними нагородами: Міністр культури і національної спадщини Польщі нагородив його у 2015 році відзнакою «Заслужений для польської культури»; у 2017 році нагороджений медаллю «Pro Patria»; у 2015 році отримав почесний титул Сандомирянина року; Пан Андрій Сарва є членом капітули літературної нагороди Польська література жахів імені Стефана Ґрабінського.

Попри такий непересічний талант, несамовиту працьовитість, потужний творчий доробок і здобуту славу, пан Андрій Сарва в житті – дуже простий, скромний і вразливий на людську кривду. Він ніколи не відмовить у допомозі і робить це абсолютно щиро.

Довідка про перекладача Люду Бублик

Життєва пригода з перекладацтвом почалася, либонь, ще під кінець 80-их років минулого століття, коли після закінчення педагогічного училища почала працювати вчителькою в гарнізонній школі. Усе навчання велося російською мовою, і її треба було навчати дітей як рідної, натомість українська для них була другою а подекуди й цілком іноземною, адже совєцьких офіцерів з родинами кидали по різних республіках, незалежно від місця народження. Це був один зі способів витворення гомо-совєтікус. У половині 90-их закінчила Педагогічний Інститут Українського Вільного Університету в Мюнхені, де готували вчителів української мови як другої (українці поза кордонами рідної держави). Там же здобула диплом магістра філософії в ділянці літератури, досліджуючи зв’язки Святослава Гординського і французької літератури. У міжчасі закінчила Львівський національний університет ім. Івана Франка (французька філологія) і працювала кілька років у Латвії, де в Ризі відкрилася перша на теренах колишнього Союзу цілоденна українська школа. Там були перші спроби перекладу з латвійської.

При Центрі гуманітарних досліджень ЛНУ ім. І.Франка закінчила першу (і єдину!) дворічну Міжнародну школу інтерпретації і перекладу текстів Перекладацька Майстерня. Наставниками в ній були А.Содомора, О.Сербенська, М.Стріха, В.Неборак, Ю.Андрухович, Р.Зорівчак.

У 2005 році брала участь у стипендійній програмі «Міцкевичівські діалоги культур» Центру досліджень античности Варшавського університету, а у 2013 – була вільною слухачкою перекладацьких майстер-класів у Вроцлаві, де тоді перебувала на стипендійній програмі польського Міністерства закордонних справ для журналістів, що пишуть польською за кордоном.

Під час роботи прес-секретарем Посольства України в Республіці Польща (2006-2010) дуже багато перекладала з/на польської як усно (послідовний і синхронний переклад), так і письмово (офіційне листування, законодавчі акти, контент офіційної веб-сторінки посольства тощо).

Нащодень доводиться робити технічні переклади з/на польської (медицина, юриспруденція, музика, будівництво, туризм, краєзнавство, етнографія, освіта, культура та ін.).

Робила мовознавчі дослідження, писала рецензії.

Вибрані літературні переклади:

Маргарита Старасте. Зимова казка. Переклад з латвійської. 2001.

Данія Дрейка. Оповідки про нечисть. Переклад з латвійської. 2001.

Любінь Великий коло Львова (І), (ІІ). З польської. 2008.

Богдан Закшевський. Любінь часів Фредра. З польської. 2010.

Цикл технічних статей для форуму Львівського фольксваген клубу – www.volkswagen.lviv.ua З польської.

Францішек Яворський. Про сірий Львів. Львів. З польської. 2012.

Францішек Яворський. Львів давній і вчорашній. Львів. З польської. 2013.

Францішек Яворський. Польські королі у Львові. Львівський університет. Львівська ратуша. Львів. З польської. 2017.

Андрій Юлій Сарва. В бік виднокраю. Оповідки незвичайні. Львів. З польської. 2017.

Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2018.