Роман Зілінко – сучасний український митець зі Львова, залюблений у світ давньої хатньої ікони. У доробку Романа – чималенька колекція власних ікон і дерев’яних композицій, а в колекції – унікальні старовинні знахідки.
Роман Зілінко народився 12 березня 1979 року у Тернополі. Освіту здобув у Львівській Богословській Академії (тепер Український Католицький Університет), аспірантуру – в Католицькому Університеті Любліна. З вересня 2006 року працює у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. Бере активну участь в різноманітних мистецьких проектах та виставках, працює науково.
– Нещодавно відбулась Ваша персональна виставка в галереї “ICONART”, що на вул. Вірменській у Львові…
Роман Зілінко: так, виставка «Такі святі, такі близькі» була запланована уже давно. Протягом грудня 2017 року всі охочі мали змогу побачити мої роботи. Їх було майже 20. Дотепер в цій галереї можна купити листівки з репродукціями моїх робіт.
– Ваші роботи дуже нагадують давні хатні ікони у стилі наївного малярства. Чому саме такий стиль? Це – відродження давніх ікон?
Роман Зілінко: до написання власних ікон я прийшов поступово. Спочатку досліджував народний іконопис, організовував виставки, та й дотепер збираю давні ікони, цьому захопленню іконою ось уже 20 років. Сам почав малювати не так давно. Мушу сказати, що відродити давній іконопис неможливо. Мої роботи – це не відродження, а радше інспірація давніми іконами, в яких поєднано традицію і авторський стиль.
– Тобто, мова хатньої ікони близька Вам?
Роман Зілінко: так, я малюю те, що люблю, що мені близьке і зрозуміле. Перед тим, як малювати ікону, я обдумую сюжет, композицію, роблю ескізи. Декотрі сюжети повторяються, як і на багатьох народних іконах. Та все ж варто дотримуватись традиції. Наприклад, якщо я малюю св. Миколая, він має відповідати іконографії, бути впізнаваним – тримати в руках Євангеліє, мати сиву бороду…
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Звідки черпаєте натхнення? Їздите на пленери? Зустрічаєтесь із колегами?
Роман Зілінко: щороку їздимо на спільні українсько-польські іконописні пленери до Новиці (Польща). Там є чудова нагода поспілкуватись і помалювати.
– В Польщі також є схожі ікони у стилі наївного малярства?
Роман Зілінко: все наївне малярство у світі має спільні риси – чи польське, чи далеке від нас індіанське…
– Мушу зізнатись, що Ваші роботи дуже теплі. Не тому, що наївні, а тому, що напевно помножують у собі весь попередній досвід наївного малярства і проглядаються у свіжому форматі. Тож бажаю Вам натхнення і радості від роботи!
Спілкувалась Оксана Кришталева