1 квітня – брехня всесвітня!

День сміху або, як його ще називають День дурнів, святкують у всьому світі, але ніде він не є офіційним вихідним. Жартувати також треба вміло – так, аби ніхто не образився. Але й без жартів наше життя схоже на рулон туалетного паперу – довге, сіре і до… одного місця! В компаніях і товариствах завжди знайдеться тамада-жартівник, котрий покращить настрій, висміє чиїсь вади або розрадить присутніх дотепним анекдотом. Такого веселуна люблять, радо приймають і довго не відпускають. Ще б пак, адже гумор лікує душу і навіть вбиває деякі мікроби! А ще, певна річ, гумор допомагає жити і виживати у складних життєвих колізіях!

Вдалі жарти – показник здорового духу в людині, великий запас позитиву і ставлення до щоденних проблем. А ще гумор – детектор того, чим живуть люди, про що мріють і чого не схвалюють. Який гумор, таке й життя.

Чорний гумор – видима ознака депресії, коли людина кепкує над собою і коли не дуже смішно. Пам'ятайте, що жарти повинні бути добрими – найголосніше за всіх сміється той, над ким пожартували.

Серед українських гумористів найдотепнішими були і залишаються: Остап Вишня, Павло Глазовий, Гриць Гайовий, Іван Сочивець, Гриць Драпак, Олександр Ковінька, Іван Немирович, Андрій Сова, Штепсель і Тарапунька, пані Полупанцьова, Микола Савчук, Вєрка Сердючка та багато інших.

Нашими сучасниками-гумористами і улюбленцями публіки досі є: Стефко Оробець, Свирид Опанасович, Сергій Притула, Юрій Позаяк, пан Дзюньо і пані Стася, Євген Дудар, Дзідзьо та інші.

Український гумор живе у різних формах – майже 100 років його ніс до людей журнал «Перець», який виходив мільйонними тиражами і був таким же популярним, як його російський аналог журнал «Крокодил». Заснований у 1917 році як «Червоний перець», він фактично увібрав у себе всю історію українського гумору та опублікував найкращих авторів, ілюстраторів і їхні безсмертні жарти прозою та віршами, а також карикатури і дружні шаржі. Тепер за підшивкою журналу «Перець» можна сміливо вивчати 100-літню історію українського гумору.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

"Всесміх" – український двомовний журнал гумору і сатири, заснований у Торонто, Канада. В 2005 році "Всесміх" увійшов до Енциклопедії сучасної України. Виходить щомісяця в електронній і друкованій версіях. Розповсюджується в 9-ти країнах світу. На початку 90-х років ХХ ст. у Львові став шалено популярний естрадно-гумористичний театр-студія «Не журись!», довкола якого згуртувались чудові співаки, гумористи, письменники і музиканти. Їхні окремі записи можна тепер знайти в інтернеті. Співпрацював із ними і Тризубий Стас, чиї пісні і досі залюбки слухають дорослі. Протягом багатьох років звучала по українському проводовому радіо передача «Від суботи до суботи», дуже популярна у ті часи.

Популярними для молоді були ліги КВН (Клубу Веселих і Найкмітливіших), у яких команди студентів змагались між собою.

Серед сучасних телепрограм найбільш відомими залишаються: Comedy Club, Файна Юкрайна, Квартал 95, Розміши коміка, Вар’яти-шоу, Магарич, та це уже зовсім інша історія.

Анекдоти для файного настрою

По знайомству

— Лікарю, мій чоловік слабує на інтернет-залежність. Він цілодобово грає на комп’ютері в танки! І не приділяє мені ані граму уваги!

— Покажіть йому, що у вашому житті з’явився інший чоловік. Може тоді він почне приділяти вам більше уваги! Минає тиждень, жінка знову приходить до лікаря.

Той: — Зробили, як я казав?

— Так. Я ходила до іншого чоловіка.

— І якою була ж реакція вашого?

— Тепер вони грають у танки разом…

***

Дівчина прийшла до ворожки.

– Мене люблять двоє хлопців. Скажіть, кому з них пощастить?

Ворожка розклала карти, потім уважно подивилася на дівчину:

– Пощастить Ігорю – з тобою одружиться Дмитро.

Якось у таксі

Сидячи на задньому сидінні таксі, монашка зауважила, що водій поглядає на неї.

- Не хочу вас образити, сказав він, – але я завжди мріяв поцілувати монашку.

- Та нехай уже, – відповідала вона, – але тільки, якщо Ви – католик і не одружений.

Водій сказав, що так воно і є, і тоді монашка поцілувала його в губи довгим і пристрасним поцілунком.

Чоловік прийшов в екстаз, але потім заплакав.

- У чому справа? – Запитала монашка.

- Вибачте мені, сестро, але я згрішив. Я збрехав Вам: я – одружений, і я – єврей.

Монашка відповіла:

- Нічого страшного.

Мене звуть Валєра, і я їду на маскарад.

***

Якось внук запитав у дідуся:

– Діду, а що Ви зробили, коли закінчилась Друга світова війна?

Дідусь не розгубився і відповів:

– Як що робив, внучку? Вимкнув комп’ютера і пішов спати!

***

Cвято міста Верховина.

В місцевий клюб з Івано-Франківська приїхала джазова банда музику лабати.

Але сталося лихо – гуцули інструменти музикальні під час розвантаження на землю покидали і зламали саксофон.

Голова району питає:

– А шо хлопці без цего не зіграєте?

Музиканти:

– Та який же джаз без саксофона , треба ремонтувати....

Голова району каже:

– Та і там у нас за горов коваль старий, він все годен поремонтувати, поїхали..

Сіли на фіру та й поіхали до коваля.....

Голова району:

– А шо діду Миколо зремонтуєте се хлопцям?...

Дідо:

– Зремонтую, чо не зремонтую, але зачекайте години зо дві...

З кузні чути страшенний гуркіт.

Через дві години виходи дідо:

- Файні ви хлопці, але скажіть як ви так трембіту погнули???