20 червня – всесвітній День біженців

Причин для втечі декілька: політичні, екологічні та економічні. Через недолугу політику та чвари окремих правителів мирне населення змушене рятуватися втечею і шукати притулок там, де тихо і мирно. Через політичні погляди і переслідування окремі люди також були змушені втікати з країни. Через неврожаї та погану екологію (виверження вулканів, паводки, пожежі) з’явилось у світі чимало біженців та переміщених осіб. Рятуючись, вони беруть найцінніше і вирушають у пошуках даху над головою та скоринки хліба. Часто біженців може бути не сотні, а тисячі. Певна річ, їм не надто раді, адже їх кудись треба оселити, чимось нагодувати, надати правову допомогу.

Але ми живемо на одній Землі. І біда може статись у будь-якій точці планети.

На сьогоднішній день на планеті налічується близько 20 мільйонів біженців і 25 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Основна частина біженців знаходиться в Африці, в зоні афганського конфлікту, на Балканах. Все це робить проблему біженців однією з найгостріших в сучасному світі. На жаль, є внутрішньо переміщені особи і біженці в Україні – найбільш родючій та квітучій державі Європи.

Історія біженців стара, як світ.

Люди були змушені покидати місця постійного проживання, шукаючи притулку, і таким чином опинялися не зі своєї вини поза історичною батьківщиною. Інші країни й народи давали притулок таким потребуючим. Після Першої світової війни відбулося масове переміщення людей з малої Азії, Російської імперії та Балканів. У 1930-х роках чимало втекло з Китаю через вторгнення японської армії, а з Іспанії — унаслідок перемоги фашистів. А через нацистську загрозу 7 мільйонів євреїв та інших змушено покинути рідну батьківщини у час Другої світової війни.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

Перший масовий виїзд українців за кордон пов'язаний із політичними й сільськогосподарськими подіями XVIII століття. Другий — у період 1918—21, цебто під час Першої світової війни, коли українці залишали місця проживання в силу обставин воєнного часу. Проте чи не найбільшу кількість біженців спостерігаємо у XX столітті: приблизно 200 000 вихідців з України, які опинилися з причин політичних у Європі внаслідок вибуху Другої світової війни, — відмовлялись повертатися в СРСР і згодом розселилися по різних континентах світу.

Бі́женці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.

Мальовничу смугу Карпатських гір, цебто кордон між Україною та Словаччиною, ретельно патрулюють з обох боків, незважаючи на її протяжність: нею, ніби маршрутом, усе частіш користуються як і мігранти, так і біженці з ціллю досягнення Західної Європи. Саме в Україні Закарпатська область служить за зону нелегальної переправи в Європейський Союз — більшість тут перехоплених походять з таких сусідніх країн, як Росія (чеченці), Республіка Молдова та Грузія, з Кавказького регіону, і з віддалених країн, як-от: Китай, Індія, Бангладеш та В'єтнам.

Проблема біженців та переміщених осіб – постійна. Звичайно, ставлення місцевого населення до біженців не завжди прихильне і схвальне, але мусимо пам’ятати, що ніхто не застрахований від лиха чи переслідування. Тим більше, у час глобальної світової кризи – економічної, політичної чи екологічної.