7 грудня в українському народному календарі – день святої великомучениці Катерини. Здавна це свято вважалося одним із найбільших і найважливіших серед численних жіночих свят українців. Раніше наші предки відзначали свято Долі – з молодіжними забавами, обрядами, ворожінням на коханих та щасливе подружнє життя. З приходом християнства первісні традиції не втратилися, а знайшли своє продовження у дні святої Катерини, яку називають заступницею шлюбу і наречених.
Народні звичаї та повір’я
Український народ здавна шанує Великомученицю Катерину як покровительку щасливого подружнього життя. Дівчата звертаються до святої з проханням про вдале заміжжя, жінки моляться про злагоду в сім’ї, вагітні – про легкі пологи. Навіть хлопці, які прагнули знайти собі хорошу дружину, напередодні свята постили і щиро молилися, аби Бог дав їм хорошу дружину – «роботящу, не ледащу, до того ж лицем пригожу і до чоловіка лагідну».
День святої Катерини називають ще святом дівочої долі, адже цього дня дівчата ворожили на свою долю. Вранці, до схід сонця, дівчина йшла в садок і зрізала гілочку вишні. Приносила її до хати, ставила у воду на покуті (під образами) і чекала свята Маланки (13 січня). Якщо до Маланки (або Нового року за старим стилем – 14 січня) гілочка розквітала, це означало, що й доля дівчини буде цвісти і вона незабаром вийде заміж. Якщо ж гілочка засихала без цвіт, то був поганий знак.
У деяких селах хлопці також ламали вишневі гілки і ставили їх на покуті до Різдва. Якщо гілка добре розвивалася й зацвітала, то парубок вірив, що судилася йому жінка працьовита, гарна й любляча. Якщо ж вишня розвивалася, але не цвіла, хлопець мав узяти дівчину нічим не примітну. Чия ж гілка всихала, тому судилася погана дружина — ледача, сварлива й негарна.
Увечері на Катерини дівчата сходились до однієї хати на вечорниці. Варили спільну вечерю — борщ і кашу (гречану або пшоняну) як вияв найдавніших жертвоприношень, що домінують у всіх обрядах. Приходили хлопці — і починались розваги: ігри, жарти, переспіви, тільки без танців, адже триває Різдвяний піст, або Пилипівка.
Опівночі, перед тим як “запіють перші півні”, дівчата брали горщик з кашею, обгортали його новим рушником і йшли надвір “закликати долю”. За переказами, в Центральній Україні дівчата вилазили по черзі на ворота, тримаючи в руках горщик, і тричі гукали: “Доле, доле, йди до мене вечеряти!”. У Західній Україні дівчата виставляли горщики з кашею за ворота, а самі ховались за тином і закликали долю на вечерю.
Якщо на цей заклик хтось або щось подавало голос у відповідь (кукурікав півень, гавкав собака, сусід відповідав, хтось десь співав пісню, щось грюкало), то це означало, що “доля” почула запрошення і з тієї сторони слід чекати нареченого. Причому якщо закукурікав півень – парубок прибуде статний і багатий; якщо озвався собака – чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий; якщо заіржав кінь – чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.
Якщо ж на вулиці було тихо, то дівчина казала: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Ще гіршим знаком вважалось падіння зірки: то вже, напевно, чиясь доля погасла, життя закінчилось.
Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам не можна, а потрібно йти додому, аби не прогнівити долю.
А ще напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи таким способом кількох хлопців. Серед них мав бути яблуневий листочок — для дівчини. Лягаючи спати, дівчина читала молитву долі, аби та змилосердилась над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного з листочків: який витягне, за того й вийде заміж, а як випаде листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
У Франції свята Катерина вважається патронесою старих дівчат. Цього дня всі неодружені дівчата, яким минуло 25 років, одягають капелюшки, прикрашені жовтими й зеленими стрічками, і групами гуляють по місту. Вони співають, танцюють, розважаються і йдуть до церкви, де священик благословляє їх на швидке одруження. Яскраві гомінкі процесії несуть квіти до статуї св. Катерини. За традицією, в цей день всі охочі чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках. Деколи дівчата й самі цілують хлопців, які їм припали до вподоби. Святкування завершуються пізно ввечері веселими гуляннями і забавами. Кажуть, що багато дівчат після цього знаходять собі пару, і Свята Катерина благословляє їхні шлюби. Такі сім’ї дуже щасливі і майже ніколи не розлучаються.
Народні прикмети
Вважалося, що цього дня починаються лютi морози. У народi казали: «На святу Катерину ховайся під перину».
Спостерігаючи за природними явищами в цей день, селяни пробували відгадати, якої погоди чекати незабаром.
- Як Катерина по воді, то Різдво по льоді.
- Як на Катерини холодно, то буде голодно.
- Ясна погода на Катерину — до холодної зими.
- З приходом Катерини сподівайся на люті морози.
