– На Спаса християни відзначають Преображення Господнє, яке в народі називають Яблучний Спас. За традицією в церквах освячують яблука й мед, адже серпень – це пора викачування меду із вуликів. Також пасічники освячують вулики перед настанням холодів, щоб бджоли добре перезимували.
– Мед унікальний тим, що може зберігатись десятками років та не втрачати своїх корисних властивостей. Та не було би меду, коли б не було бджіл і пасічників, для яких це не тільки робота, а й спосіб життя.
– У давнину майже в кожній українській садибі були вулики, а вміння пасічникувати було таким же звичним, як і приготування їжі.
– Про те, що українці здавна пов’язані із бджолами, свідчать назви міст і сіл: Меденичі, Мединівка, Бортне, Бортники, Бортничі, Уборть тощо.
– Бджола належить до «чистих», божих істот і дуже шанована серед українців як символ мудрості, працелюбності та ощадливості.
– Рамковий вулик та сучасну систему бджільництва винайшов Петро Прокопович, який жив у XIX столітті на території нинішньої Чернігівської області.
– До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для людини. З нього виготовляли традиційну медовуху, а також питний мед.
Цікаво про мед читайте тут https://korali.info/obryadi/med-medochok.html
– Румунська легенда розповідає: коли Бог розмірковував, створити на світі одне сонце чи кілька, то відіслав бджолу таємно дізнатися, що про це думає сатана. Бджола сіла нечистому на голову й підслухала його думки. А сатана думав, що якби було кілька сонць, то було б добре, адже життя на землі стало б нестерпним. Бджола полетіла назад, але тієї ж миті сатана помітив її і вперіщив батогом. Від цього бджола стала золотавою, а на її тілі залишився тонкий розріз-смужечка.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– На Гуцульщині є обряд, який виконують на Різдво: «щоб бджола була веселою». Колядники йдуть на пасіку, стають на коліна, утворюючи коло, перед собою малюють хрест топірцем. Потім топірці кладуть на сніг держаком до себе, щоб вони утворили сонячне коло. На них купою скидають шапки, що символізують бджіл. У кожну шапку господиня насипає по жмені пшениці. Колядники встають, беруться за руки й танцюють, рухаючись «за сонцем», співаючи. Потім знову падають на коліна, беруть топірці й малюють ними хрестик на снігу. Взявши шапки, колядники по черзі підходять до господині й, виголошуючи побажання, висипають пшеницю їй у запаску. Навесні цією пшеницею обсипають вулики – «щоб бджоли водилися».
– Найважливіше для кожного пасічника – аби бджоли не хворіли і приносили добрий врожай.
Вітаємо пасічників із професійним святом і бажаємо усім солодкого медового життя!
