2 березня – День сірників
Цікаві факти про сірники:
• Філумені́я — колекціонування сірникових етикеток, коробочок, буклетів (сірникових книжечок), самих сірників та інших предметів пов'язаних з сірниками. Термін походить від слів: грецького «philos» (любити) і латинського «lumen» (вогонь). Термін був запропонований британських колекціонером Марджорі Евансом (Marjorie S. Evans) в травні 1943 року.
• Людей-колекціонерів називають філуменістами. На початку 1960-х філуменія була одним із шести офіційно дозволених видів колекціонування (поряд із філателією, філокартією, екслібристикою, нумізматикою і боністикою).
• Українські колекціонери об’єднались у спеціальну організацію, одна з яких – Волинська асоціація колекціонерів «Паритет», котра організовує виставки філуменії у Луцьку.
• Перші сірники називали "люципериками", і найкращим матеріалом для їх виготовлення вважали осику!
• Перші самозапалювальні сірники в 1812 році винайшов Шапсель. Вони були дуже недосконалі, але запалювались значно швидше, ніж кресало. Сірники Шапселя були дерев'яними паличками з головкою з суміші сірки, бертолетової солі та кіноварі. У сонячну погоду такий сірник запалювався за допомогою двоопуклої лінзи, а у похмуру – коли на нього крапали концентровану сірчану кислоту. Зрозуміло, що вони не стали популярними.
• Так звані «чиркаючі» сірники винайшов англієць Джон Вокер (John Walker) у 1826-27 рр.
• Французький хімік Ш. Сорьяно в 1830 році вперше успішно використав білий фосфор, щоб запалити сірник тертям.
• Великим недоліком фосфорних сірників була отруйність фосфору. На сірникових фабриках робітники швидко труїлися парами фосфору і втрачали працездатність. Шкідливість цього виробництва перевершувала навіть дзеркальне і капелюшне. Крім того, розчин запалювальної маси у воді давав сильну отруту, якою в ті часи користувалися самогубці.
•Картонні сірникові книжечки – американський винахід з кінця ХІХ століття. Спочатку такі сірники не користувалися попитом. Лише після того, як одна компанія з виробництва пива купила 10 мільйонів сірникових книжечок , щоб прорекламувати свою продукцію , виробництво картонних сірників стало на потік.
• Музеї сірників існують у Швеції, Швейцарії, Німеччині та інших країнах.
• Сучасні українські сірники забезпечує підприємство деревообробної промисловості в районному центрі м. Березне Рівненської області з червня 2004 року. До того часу в Україні користувались білоруськими та російськими сірниками.

• У ХХ ст.
популярними були конструкції зі сірників – будиночки, церкви, кораблі, машинки і навіть цілі міста. За кордоном влаштовували виставки таких сірникових шедеврів.• Однією із найкращих колекціонерів сірників вважають Галину Панахид. Ось уже 27 років ця пані колекціонує сірникові етикетки. Сьогодні їх у неї – понад 100 тис. Представлені як «звичайні» – ті, які наклеювалися на сірники побутового вжитку, так і сувенірні серії – приурочені до певної події чи дати. Найстарішими надбаннями колекціонерки є сірникові етикетки англійських фабрик середини ХІХ ст.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
• В Харкові наш земляк Володимир Миколайович Лінивий створив цілий музей сірникових коробок! Наклейки для сірників почав колекціонувати ще в 70-х роках ХХ ст. Свою колекцію, що налічує близько 22 тисяч екземплярів, називає повною, оскільки всі наклейки вже зібрав, а нових давно не випускають.
• Сюжети сірникових етикеток рясніють космонавтами, трамваями, станціями метро, велосипедами, квітами, танцями, народами світу, орнаментами і музеями різних міст.
• Цікаво, що при розмові представники Німеччини не розрізняють на слух двох українських слів «сірник» і «сирник», які для них звучать фактично однаково.
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc
Дякуємо!