Святкування іменин – чудова нагода привітати друзів і рідних, а самим іменинникам – загадати бажання.
Вірять, що день святого (або святої), чиїм ім’ям тебе нарекли, особливий. В цей день молитва і гарні слова-привітання звернені до небес. Отже, існує особливий (так би мовити святковий) зв’язок із небесним покровителем. Тож не гріх у такий день усім іменинницям подякувати Небесам за гарне християнське ім’я, друзям і рідних – за те, що не забувають, а для себе – попрохати про одне найпотрібніше бажання.
Чарівних дівчат і жінок з іменем Галина в Україні багато. Отож, 23 березня буде чудова нагода привітати їх та побажати щось винятково гарне. (До речі, є чудова підказка із привітаннями ось тут).
Не забувайте, що ділячись радістю з кимось, ми також причащаємось тією радістю. Добрий настрій повертається до нас саме тоді, коли ми цього потребуємо. А уважність до інших не дає нам жодного шансу зациклюватись над своїми проблемами.
І трішки про святу покровительку Галину. Свята мучениця Галина жила у ІІІ ст., народилася в Коринфі. Це був непростий час, коли поганська та християнська релігії воювали між собою за душі та переконання людей. Чимало християн були переслідувані та покарані за ці свої переконання. До них належала й свята Галина.
Від народження Галина Коринфська не була християнкою. Однак, Бог так покерував життям Галини, що вона зустріла праведника Кодрата, який і навернув її до христиняської віри. Кодрат лікував хвороби тілесні і словом Божим зціляв душевні недуги та був авторитетом для багатьох.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Імператор Декій, який правив у цей час, не міг допустити поширення нових християнських ідей, тому всіляко присікав християн і новонавернених. Так було схоплено святого Кодрата разом із учнями. Серед них виявилась і праведна Галина. Спочатку вони сиділи у темниці, потім їх мучили, але ворогам нічого не вдалося – відречення від Христа не пролунало. Тоді Святу Галину та Кодрата кинули до диких звірів, але звірі не торкнулись їх. Це не зупинило гонителів. Праведників прив’язали за ноги до колісниці і поволокли по місту, а перехожі кидали в них каміння.
Врешті, мучеників привселюдно обезголовили. На місці, де їх стратили, забило джерело – як нагадування Коринфу про страждання святих, що віддали за свою віру найцінніше – своє життя. Свята Галина, наслідуючи старця, добровільно пішла на муки за Христа: у її серці назавжди закарбувалися настанови свого вчителя.
