Все у світі має свої причини і наслідки. Бездарне господарювання і так званий «мирний атом» призвели до жахливої катастрофи на Чорнобильській атомній станції (ЧАЕС), збудованій на українських чорноземах і в людному місці. Це сталось 26 квітня 1986 року. Понівечена українська земля відчуватиме наслідки катастрофи ще тисячі років.
Атомну станцію було споруджено із численними дефектами. Будівництво енергоблоків «гнали» до чергового з’їзду партії та проголосили ударною комсомольською будовою. Намагання вгодити радянській верхівці призвело до неякісних робіт. Окрім того проблемний 4-тий реактор не пройшов всіх необхідних випробувань. В 1983 році вже були виявлені певні несправності, однак їх вирішили проігнорувати.
Російський геофізик Е.В. Барковський говорив про злам земної кори в долині річки Прип’ять і про землетруси, які неодноразово відбувались тут впродовж історії. Розповідають, що незадовго до катастрофи плити 4 реактора почали доволі сильно деформуватись через рух меж розлому. Інші відомі вчені також були проти спорудження атомної станції поблизу Прип’яті.
Того фатального дня 26 квітня 1986 року з жерла 4-го реактора піднявся стовп продуктів горіння в кілька метрів заввишки. Із 190 тонн ядерного палива 90% потрапило в атмосферу землі.
Під час розплавлення активної зони реактора 3 добровольців кинулись в радіоактивний басейн, щоби відкрити трубопровід. Ніхто не залишився в живих, але тим самим вони не дали реакторові вибухнути. Навіть більше – якби реактор вибухнув, то наслідки могли б поширитись на всю Європу.
Рівень радіації в Чорнобилі був настільки високим, що загиблих ховали у свинцевих трунах. Робітники, що здійснювали прибиральні роботи після катастрофи, могли працювати безпечно лише сорок секунд.
Чорнобильській катастрофі присвоїли сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів. Слід зазначити, що 7 балів також присвоїли аварії на АЕС Фукусіма-1, Японія, в 2011 році, де в результаті землетрусу теж сталася катастрофа.
Жителі міста “Прип’ять” були сповіщені про катастрофу через 2 дні після трагедії. А весь світ дізнався про неї після того, як в Швеції була помічена велика доза радіації. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильскою аварією, а радянські майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації на честь 1 травня.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
800 тисяч чоловіків ризикували своїм життям та здоров’ям, аби запобігти наслідкам аварії і стабілізувати ситуацію. Вони трудилися в зоні підвищеного ризику, піддаючись впливу радіації. 25 тисяч з них померли, а понад 70 тисяч стали інвалідами.
Протягом останніх років, місто-привид Прип’ять і реактор стали місцем екстремального паломництва туристів. Так звані сталкери супроводжують туристів при огляді покинутих житлових будинків, шкіл, готелів, дитячих садків. Пропонують оглянути саркофаг і тисячі транспортних засобів, залишених на місці ліквідації аварії. Це можна побачити тільки здалеку, оскільки вантажні машини, вертольоти і броньовані техніка настільки сильно вражені радіацією, що наближатися до них небезпечно.
Трохи про містичні передбачення і сталкерування. У 1972 році брати Стугацькі написали фантастичну повість «Пікні́к на узбі́ччі». За мотивами повісті в 1979 році Андрій Тарковський зняв фільм «Сталкер», який максимально нагадує події Чорнобильської трагедії. Стругацькі першими застосували слово «сталкер». В англійській мові воно походить від «to stalk» — «скрадатися», а в сучасних словниках — «прокрадатися на чужу територію».
Область, що потрапила в списки «забруднених», визнали одним з найбільш унікальних світових заповідників з процвітаючою популяцією бурих ведмедів, вовків, оленів, бобрів, рисів, коней Пржевальського, орлів і інших тварин. На сьогодні в зоні відчуження живе близько 400 видів тварин, птахів та риб. 60 з них – занесені до червоної книги України. Тут почали з’являтись рідкісні чорні лелеки та нетипові для цих країв єнотовидні собаки. Чорнобильські тварини нічим не відрізняються від звичайних, хіба що менш полохливі, бо їм не доводилось зустрічатися з людиною. Єдине, що можна назвати правдою, це істоти, чий розмір перевищує звичний. Тут можна зустріти, двохметрових щук та 1,5 метрових сомів.
Чорнобиль – це різновид полину, який поширений у цій зоні. Декотрі релігійні містики запевняють, що про цю трагедію було відомо дуже давно. Зокрема про неї згадано в Об’явленні св. Йоана Богослова 8:10-11: «І засурмив третій Ангел, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона…»
Про Чорнобиль створено багато художніх творів. Зокрема: поема Івана Драча «Чорнобильська мадонна». Книга Євгена Гуцала «Діти Чорнобиля», проза Володимира Яворівського «Марія з полином у кінці століття» та багато інших.
