Цього знаменного дня не було б, якби не події, які стались напередодні. Почались вони із потужного вибуху на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Саме ця дата на думку істориків і стала початком руйнації могутньої імперії СРСР, яка займала 1/6 земної поверхні. Мирний атом і віра у всемогутність влади похитнулась після цієї техногенної катастрофи.
Через кілька років, а саме у серпні 1991 року виникла ще одна важлива подія – спроба державного перевороту в СРСР, коли самопроголошений «Державний комітет з надзвичайного стану» (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова. Бурхливі події кількаденної тривалості стали доленосними і для України – 24 серпня було проголошено Днем незалежності України.
Історію України прийнято відраховувати з моменту створення Київської держави в IX столітті. Після занепаду цього державного утворення і розпаду на дрібні князівства, в XVII столітті утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця XVIII століття, після чого, аж до XX століття, незалежної української держави не існувало.
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Акт проголошення незалежності України», який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». У ній зазначено:
«Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України постановляє:
1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність».
Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й добро. Тут мешкають люди привітні та чесні, Хліб–сіллю гостей зустрічають вони. Земля наша щедра, родюча, багата – Усіх нагодують безмежні лани. Хай знає весь світ про казкову країну, Де синєє небо та жовті поля. Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, любима земля. За День Незалежності!
. . . . . . . . . .
Україна – то не звук і не просто слово, Україна – серця гук, солов’їна мова, Україна – то земля, вкрита стиглим житом, Що так сонячно сіяє під небесним німбом! Україна – то сади, їх рясні щедроти, То настояні меди у духмяних сотах! Україна – то отця мудрі настанови, Україна – то серця, сповнені любов’ю! Україна – то дитя на руках у мами, То одвічні відкриття брам у світлі храми! Україна – це і ти, це – і я, і всі ми Осяванні з висоти Божими очима! За День Незалежності!
