ПІСНЯ ПРО ВЧИТЕЛЬКУ Сонечко встає, і шумить трава, Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти, Вчителько моя, зоре світова. Звідки виглядати, Де тебе знайти? На столі лежать зошитки малі, Дітвора щебече золота, золота, І летять, летять в небі журавлі. Дзвоник ніби кличе В молоді літа. Скільки підросло й полетіло нас На шляхи землі, в ясну блакить, у блакить. А що в тебе знов та доріжка в клас, Під вікном у школі Явір той шумить. Двох синів твоїх узяли фронти, Воювали, не лічивши ран, тяжких ран. В партизанську ніч посивіла ти, Як в морози сиві Непожатий лан. Знов приходить юнь і шумить трава. Пізнаю тебе я при вогні в наші дні, Вчителько моя, зоре світова, На Вкраїні милій, В рідній стороні. Андрій МАЛИШКО
. . . . . . .
ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА Як мати до діток, Як сонце до квіток, Горнулась до класу вона. І гарна, і люба, І мила, і тиха Учителька перша моя!.. Добріша, ніж фея, Миліша, ніж мрія, Світліша від сонця вона!.. У світі єдина, У серці одна — Учителька перша моя!.. О. ШИШУЛІНА
СПАСИБІ ВАМ, УЧИТЕЛІ! (скорочено) …Дзвенить дзвінок. Учитель в клас крокує З журналом під рукою на урок. Любові в його серці не бракує Для тих очей дитячих, як зірок, Що з свого світу в душу заглядають, Чекаючи уваги й теплоти. Й на те, про що очей зірки питають, Учитель має честь відповісти! Що ж можемо в святковій ейфорії Учителям сказати щиро знов? Спасибі за дитячі світлі мрії! Подяка вам, шановні, за любов! Тетяна ЧОРНОВІЛ
ВЧИТЕЛЬКА А над містом сивіють сутінки, кіт умоститься на колінах. Вона любить дивитись мультики, чай гарячий і джем з малини. Вона любить чудні історії, хепі-енди, підбори, квіти. Вона нині доволі зморена – школа, галас і діти, діти. Часом сердиться, часом хмариться, хоч і любить дітей нестямно. Вона школі неначе матриця, а для учнів немов би мама. Кличуть сни у казки із ролями, а вона ще не спить донині. В неї зошити із контрольними – перевірена половина. Софія КРИМОВСЬКА
*** Учителем не кожен може бути, Не кожне серце вміє говорить… Учитель лише той, хто вміє чути, Окрилити, навчити і любить. Тендітну душу ласкою зігріти І добротою ниву засівать, Безмежно, щиро цілий світ любити І дітям усього себе віддать. Надія КРАСОТКІНА
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
КВІТИ ВЧИТЕЛЯМ В синьому тумані В сині димовій Яблука рум’яні, Груші медові. Линуть птичі зграї, Шелестять гаї… Школа відчиняє Двері нам свої. Вийдуть нас зустріти Друзі-вчителі, Принесім їм квіти З рідної землі. Максим РИЛЬСЬКИЙ
ВЧИТЕЛЬЦІ Сяє вдалині вогник у вікні, Мов ясна зоря, сходить над селом. Бачиться мені, віриться мені: Вчителька моя й досі за столом. Зошити свої дітвора здала – То вразливих душ повісті малі. Двійка школяра, горе школяра Зморшкою лягли на її чолі. А з вікна пливе золотий пилок, Сонячним струмком сяє в темноті. Вчителько моя, скільки помилок Виправили ви в кожному житті!.. Нам ростить міста й хліб на цілині, Вам – навчать дітей і радіть за них: Прийдуть восени, підуть навесні По шляхах космічних, по шляхах земних. Людмила МЕНЗУЛ
З ДНЕМ УЧИТЕЛЯ! Є професія у світі — Серце віддавати дітям! Серце вчителя безкрає, Як би він його не краяв. Тому гідний вчитель шани. Так, любові і пошани За роботу непросту І за те, що я росту! Хай же вистачить терпіння Передати нам уміння. А за працю вашу діти Щиро вам дарують квіти! С. ГОРДІЄНКО
*** Живе музикант у акордах, Які на концерті зіграв, Спортсмен видатний у рекордах, Хірург – в тих, кого врятував, Художник живе у картинах, Живе астроном у зірках… А вчитель, він, мабуть, єдиний – У наших серцях і думках. Лілія ВЕРХОЛЯК
МОЇМ ВЧИТЕЛЯМ… Пролітають роки, довго тягнуться миті… Скільки їх відійшло, скільки вже пережито. Забувається зле, марнослав’я минає, Залишається те, що серця зігріває. Непомітно зерно засівається в душі – Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні. І отак – без кінця, і отак – день за днем Йдуть за плугом вони віковічних проблем. Бур’яном пророста безтурботність дитяча, Збайдужілість черства і наївність ледача, Та надія свята вчителів не зникає – Життєдайне зерно у ріллю западає. І хоча промине і не рік, і не два – У посивілі скроні заб’ються слова: Ви пробачте нам те, чого ми не уміли, Ви пробачте за те, чого ми не хотіли. Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно – Для подяки час Є, для подяки не пізно. Ми вклоняємось Вам за усі покоління, За зернину в душі, за проросле насіння. Ми дякуєм вам… І благаємо щиро: уміння навчити Передайте нащадкам, щоб уміли любити! Олеся ОВЧАР
