Знайомимо вас з великими українками давнини і сучасності
Марія Приймаченко (1909-1997)
Народна художниця, майстер “наївного мистецтва”. З юних років Марія хворіла на поліомієліт та пересувалася на милицях. Однак це не завадило їй займатися мистецтвом. Вже в 7 років вона намалювала на батьківському домі квіти. Вийшло настільки гарно, що сусіди попросили прикрасити і їх будівлі. Так почався мистецький шлях дівчини.
Мисткиня займалася не лише живописом, але і гончарством, ткацтвом, іншими видами мистецтва. У 30-ті роки вона здобула популярність завдяки оригінальній вишивці. Згодом її запросили пройти короткий курс народних майстрів у Києві. Там роботи Марії нагородили дипломом І ступеня. Її картини потрапили на всеукраїнську, Санкт-Петербурзьку, Московську виставки та отримали ряд нагород.
У “київський період” майстриня здобула всезагальну популярність та заробила непогані гроші. А що найважливіше – в столиці їй вправили ногу, позбавивши необхідності пересуватися на милицях. Згодом вона повернеться у рідне село під назвою Болотня, де одружиться і народить сина. Та щастя протриває недовго: через кілька років її чоловік загине на Другій світовій війні, а сама Марія важко бідуватиме.
Втім, майстриня переживе і цю невзгоду. Вона відкриє художню студію у рідному селі, прославиться на весь світ, виховає сина-художника і проживе майже 80 років, не випускаючи пензлика з рук. Марія Примаченко є символом незламної волі. Попри важку хворобу та надзвичайно складні життєві випробування, вона прожила повноцінне життя, повне творчості, кохання і добра…
Окуневська-Морачевська Софія (1865-1926)
Перша жінка-лікар у Австро-Угорській імперії. Вона здобула диплом у Цюріхському університеті і там же захистила докторський ступінь. Софія була змушена працювати у Карлових Варах, бо у Львові і Кракові не визнавали її освіту. Лише через багато років їй дозволили зайняти посаду у “Лембергу”.
Окуневська-Морачевська стала першим лікарем Галичини, що використав променеву терапію для боротьби з онкологією. Нею захоплювався Іван Франко, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська та ряд інших українських діячів.
Соломія Крушельницька (1872-1952)
Примадонна (головна оперна співачка), що виступала на сценах Парижу, Неаполю, Риму, Мілану, Буенос-Айресу та інших міст світу. Вона дружила та співпрацювала з великим композитором Пуччіні Джакомо, володіла вісьмома мовами, неодноразово давала концерти пам’яті Тараса Шевченка та Івана Франка.
Окрім прекрасного голосу, Соломія мала неземну вроду. За її серце боролися мільйонери, знатні дворяни, інтелігенція… Крушельницька була дуже багатою жінкою і охоче жертвувала на благодійність. Та після того, як радянські війська зайняли Львів, вона сильно бідувала. Їй довелося віддати все своє майно новій владі. Збереглася лише квартира, де Соломія мешкала разом з сестрою.
У Крушельницької не було дітей, але вдячні учні до останнього дня відвідували її дім. Одним із них був Михайло Петрович Гринишин – академік, екс-керівник Гуцульського ансамблю пісні і танцю.
Ліна Костенко (нар. 1930 року)
Найвідоміша поетеса сучасності, диссидент, професор Києво-Могилянської академії, Львівського та Чернівецького університетів. Вона публічно підтримувала проукраїнську інтелігенцію та відкрито протестувала проти політичних “арештів” в часи радянського терору. При цьому жінці було що втрачати: її поезія друкувалася у величезних тиражах, а за сценаріями знімали фільми.
Ліна зберегла свою непохитну позицію і в часи незалежності. Так в 2005 році вона відмовилася від звання героя України, заявивши :”Політичної біжутерії не ношу!”. Жінка наголосила, що поету не потрібно нагород, для спілкування з народом достатньо і слова.
Сьогодні її книги друкуються величезними тиражами, а сама Ліна зберігає статус найлегендарнішого українського письемнника сучасності.
