Магічна кераміка Юлії Гушул

– Чарівність Вашого авторського посуду в тому, що на ньому символічні кольори і знаки. Як Ви створюєте свої роботи? Чим керуєтесь? Або – коли не робите своїх робіт і чому?

– В дитинстві я багато часу проводила в Карпатах, в містечку Вижниця Чернівецької області, у своєї бабусі-вишивальниці. Годинами розглядала альбоми з візерунками, перемальовувала кольорові гуцульські орнаменти, вишивала… Мабуть, саме тоді прадавні символи, знаки і комбінації кольорів, властивих народній вишивці, оселилися в мене всередині, а згодом знайшли вихід назовні в моїх роботах – картинах і кераміці.

Сідаю за роботу в гарному настрої, з бажанням створити щось нове, справжнє, ненадумане. Часто навіть сама не знаю, що вийде. Просто налаштовуюсь на потрібну хвилю, вона мене підхоплює – і образи починають самі приходити, стікати з пензля на глину. Іноді творчий процес так поглинає, що день пролітає непомітно, і тільки потреба ввімкнути світло нагадує про те, що надворі вже вечір.

– Ви спеціально навчались на кераміста? Чим Вас приваблює глина?

– Малюю я вже давно – на полотні, тканині, шкірі, склі, а ось глину в руки вперше взяла лише рік тому. І з того часу все інше відійшло на другий план. Провідником у світ кераміки для мене став молодий вінницький кераміст Михайло Діденко. Глина – неймовірний матеріал! Здається, з неї можна створити все, що завгодно. І це дуже хвилює, підбурює фантазію, кидає виклик: «Можна зробити все, що завгодно, але що саме сьогодні зробиш ти?!» Ще для мене дуже важливо, що в цьому виді мистецтва поєднуються три стихії – земля, вода, вогонь. Працюючи з глиною, ти ніби долучаєшся до якогось магічного дійства. До того ж такі, здавалося б, тендітні речі, які легко б’ються, здатні пережити тисячоліття, про що свідчить, наприклад, трипільська кераміка.

– Це для вас лише захоплення чи робота? І чи не шкода продавати декотрі речі?

– Кераміка – захоплення, якому я зараз повністю віддаюсь, тобто займаюсь майже щодня з ранку до вечора. Але роботою це назвати важко, бо я отримую невимовну насолоду від процесу. Оскільки я створюю усі свої роботи натхненно і з любов’ю, мені часто непросто з ними розлучатися. Тим більше, що всі вони в одному примірнику. Але з іншого боку, хочеться, щоб вони жили у хороших людей, тішили їх, милували око, надихали. А в мене б з’являвся таким чином простір для нових робіт.

– Ви робите посуд на замовлення чи лише те, що хочете створити самі?

– На замовлення роблю рідко. Мені подобається творити спонтанно, в стані натхнення, без будь-яких рамок і умов. Тільки так можна зробити щось справжнє.

– Ваші тарілки і тарілочки особливо цікаві. Їх найбільше в доробку. Що Вас приваблює у цьому виді посуду?

– Тарілки мені подобаються тим, що вони одночасно декоративні й функціональні. А ще вони є прекрасною площиною для малювання (а це мені подобається робити найбільше навіть у випадку з керамікою).

– Ви повторюєте мотиви, які сподобались чи все одно додаєте окремі елементи, щоб не було двох однакових?

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

– Я завжди при нагоді малюю в скетчбуку ескізи тарілок, але майже ніколи не можу ними скористатися, бо не люблю змальовувати те, що вже й так існує, хоч і на папері. Кладу перед собою ескіз, але, відштовхуючись від нього, зазвичай малюю щось зовсім інше. Та частіше взагалі ескізами не користуюся.

Якщо в правильному стані сісти за роботу, весь час приходять нові ідеї, композиції. Більше всього люблю малювати пташок, очі, тюльпани, риб. Але щоразу вдається подати ці образи в новому світлі.