У самому центрі Клевані, поблизу давнього городища, зберігся пам’ятник культової архітектури – уніатська церква Різдва 1777 р.
Вже у ХІІ ст. існувала Коливань. В письмових джерелах вона вперше згадана під 1458 роком як власність князя М.Чарторийського. Так, як Олику прославили і розбудували Радзивіли, так і Клевань непорушно пов’язана в історії з магнатами Чарторийськими.
Тут дотепер збереглися руїни замку 1475 року та костел Благовіщення з дзвіницею, споруджений у 1630 році. Є ще церква Різдва 1777 року. Однак, всі ці архітектурні принади не в змозі створити масштабний приплив туристичних інвестицій у містечко, яке для багатьох – всього лише населений пункт на карті України.
На одному з прибережних мисів, який називають Городище, в другій половині 15 ст. князь Федір Чарторийський, луцький староста, відновив замок, оточив його глибоким ровом, який наповнювався водою Стубли, і міцними кам’яними стінами. Тоді ж по кутах було зведено дві муровані вежі, п’ятикутні у плані. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Їх цегляні стіни в деяких місцях досягали небаченої товщини – 3,8 м! Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев’яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році. З опису Клеваньського замку від 1609 р. дізнаємось, що головну оборонну функцію виконував західний кам’яний бастіон з влаштованим всередині уступом. Східна башта була нижчою і використовувалася для зберігання пороху та гвинтівок. Через глибокий рів був перекинутий чотириарковий міст на міцних опорах. Цікаво, що міст прикрашали фрески, залишки яких ще було видно на початку ХХ ст.
У 1632 р. замок віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. Після їх вигнання в 1773 р., коли місцевість відійшла до Австрії, замок довго стояв пусткою, аж поки князь Костянтин Чарторийський, який вирішив створити в Клевані польську гімназію, не перебудував замок в 1817р. Східну стіну було розібрано, а на її місці з’явилися два флігелі, де і розмістилося училище. Цей навчальний заклад російська влада закрила у 1831р. В 1834р. сюди з Луцька було переведено гімназію, та вже через 2 роки вона перейшла до Рівного. Історія свідчить, що Олика і Клевань ніяк не могли поділити між собою ярмарок, які мали б відбуватись саме у неділі. Через це вони й стали конкурентами. Надодачу, Олика була куди пишнішою.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
На межі ХІХ та ХХ століть поміщення родового гнізда Чарторийських передали духовому училищу. А потім – революції, зміни влади, світогляду і таке інше. У 1860р. Чарторийські продали свої тутешні маєтки російському царю Олександру ІІ. У 1915р. під час воєнних дій палац було зруйновано, не вцілів ані дах, ані вікна. Тепер тут – руїна із елементами давнього перекриття і друзки колишньої слави. І гарний міст, що обріс кущами-деревами.
У самому центрі Клевані, поблизу давнього городища, зберігся пам’ятник культової архітектури – уніатська церква Різдва 1777 р.
Під час Другої світової Клевань була окупована фашистами, а у 1943р. прийша армія УПА. Це були квіточки історії, а зараз – ягідки сьогодення. У замку протягом ХХ ст. довгий час був державний санаторій, про що свідчить стара облицювальна плитка, та на останніх років 15 фортечний комплекс з імпозантним масивним віадуком біля входу швидко став руїною.
Відчути давнину цих стін сьогодні надто важко: всередині приміщення замку обкладені кахлевими салатовими плитками або вибілені такими казеними, що аж зводить шелепу, синіми, зеленими та білими кольорами. Дах теж зберігся частково: чи то він горів, чи то спритні місцеві жителі-альпіністи розібрали його для своїх потреб, хтозна. Замку виразно погано – та це мало кого цікавить. Місцеві жителі – при взаємному бажанні сторін – можуть провести туристів більш автентичними підземеллями замку. Кажуть, 15 км проходу лише місцями засипані землею.
