Авторка вертепного сценарію Надія Марчук родом із Чернігівщини. Вона — авторка багатьох поетичних збірок, а також дитячої фантастично-пригодницької повісті «Пригоди Дзвінки та Данилка». Надія Марчук — длипломантка конкурсу «Коронація слова» і авторка інших цікавих драматичних творів.
Пастух 1.
Туман в долині. Мерехтить трава У світлі місяця. А ми… пасемо вівці. І раптом… час неначе завмира. І раптом… Небо прокладає Зірці Одній-єдиній шлях… на наш вертеп. І застигає нерухомо степ.
. .
Пастух 2.
Не чутно й звуку. Тиша, тиша, тиша… Зоря спалахує, мов сотні тисяч зір, І враз… почули – немовля десь дише, І час потік мов свіжий вітер з гір. Все ожило, наш світ за мить воскрес! І світлий ангел нам явивсь з небес!
Ангел.
Не бійтеся мене ви, добрі люди! Я посланий вам сповістить про чудо: Свята Марія-діва народила Сьогодні у вертепі вашім Сина! То не проста собі людська дитина, То Божий Син, вам посланий, як диво! Хто в це повірить, не помре, не згине! Тут – Божий Син, він захистить людину!
Пастух 1.
Оце так вість! Благая звістка нині У нашій пролунала Палестині!
Пастух 2.
Змінився світ лиш за єдину мить – Бо ж Божий син у тій кошарі спить!
З’являються царі.
Цар 1.
Вітаємо, панове, ми до вас Так довго пробиралися – крізь час, Що ніби зупинився на хвилину…
Цар 2.
Шукали ми народжену дитину, Яка змінити може світ жорстокий.
Цар 3.
Шукали ми дитину – сина Бога! Нового світу нового царя!
З’являються Ірод та його воїн.
Ірод.
Оце-то так! Про що тут чую я? Який ще цар? Тут лише я царюю, І буду правити ще точно років сто! А всіх дітей на частки пошматую! Точніше, майже всіх я погубив, Де ще дитя? Де, типу, Божий Син?
Цар 1.
Який ти цар, якщо такий немудрий?
Цар 2.
Не може цар жорстоким буть таким.
Цар 3.
Ти хочеш вище Бога, мабуть, бути?
Ангел.
Ти, Іроде, не спиниш рух віків! Іди, шукай, нікого не знайдеш, Не тим шляхом ти по життю ідеш!
Ірод.
Тим чи не тим – я цар! Я цар тут! Я! Ходімо, воїне! Шукай те немовля!
Воїн.
Так-так, зрозумів наказ! Усіх я знищу ворогів нараз! Нам, воїнам, не варто розмишляти, На те ми – армія! Вбивати, то вбивати!
Хочуть іти в бік кошари, але Ангел перетинає шлях помахом крила, вони ніби натикаються на невидиму стіну та йдуть в інший бік. Пастухи та царі сміються.
Пастух 1.
Пішли собі! Спіткнулись об крило!
Пастух 2.
І в інший бік їх зовсім повело!
Ангел.
Марії та Іосифу тепер Втікати треба хутко до Єгипту. Я проведу. Там виросте малий, Допоки Ірод тут не втратить силу.
Пастух 1.
На нього жде відплата та могила…
Пастух 2.
За кров невинних, за дитячу кров!
Ангел
Бог цьому світу дарував свободу, Сама людина шлях свій обирає, Але тепер на цьому небозводі Для кожного ця диво-зірка сяє. Людина вже тепер не одинока, Є захист Світла для людського Духу – Це Божий Син, правдиве боже Слово І та Любов, яка світами руха!
Звучить пісня (колядка).
Сучасна Україна:
Українці:
1. Могутній Дух Різдва над обрієм витає, І зло втіка сьогодні від Землі…
2. А в Україні ще війна триває… Коли ж кінець настане тій війні?!
Входять 2 росіянина та дві рашистки-ватниці (чи ватники).
Росіяни:
1. Ой, боюсь, боюсь, боюсь Я за Родіну – за Русь, Всі нас хочуть побєдіть, Всю Рассєю захватіть!
2. НАТО лиш яке страшне, Нас з Росії прожене, Зробить росіян рабами, Наводнить страну гробами.
1. І Америка страшна, Чую, буде нам война! Гахнуть бомбу на Кремля – Зникне руськая земля.
2. Щоб Росію защитить, Треба нам усіх… побить: І чеченців, і грузин, І сірійців, і хохлів!
1. О, хохлів – то перше діло, Відділитися посміли, От нахаби – ну і ну, Об’являєм їм войну!
Ватники (ватниці) з «ЛНР-ДНР»:
1. Путін, батюшка, спаси, Руський мір нам принеси! Хочем на Вкраїні жить І по-руськи говорить!
2. Нам бандерівський язик Несподручненько учить. Автомати краще взять І хохлов перестрілять!
1. Може, й СССР верни – Шоб були усі равни, Шоб зарплату получать, І на водку витрачать.
2. Бо зачєм нужна свобода Для нормального народа? Ми привиклі в рабствє жить, Дєлу Лєніна служить!
Заходить Ірод з елементами військової форми російської армії.
Ірод.
Я расєйській генерал Ваши просьби услихал! В магазини воєнторга Я направіл вам без торга Пушки, танки, БТРи – Защіщайтє Де-не-ери!
Українці (можливо, воїни):
1. Ах ти ж, Іроде проклятий! Чом заперся в нашу хату?
2. Зійдемось з тобою в герці, Завдамо тобі ми перцю!
Ірод.
Как посмєлі? Вєдь Москва Всєх всєгда сільнєй била! Как ракету запущу – В пєпєл всєх вас прєвращу! У мєня єсть ультиматум – Забіраю вашу хату! І Амєрікє нє смєть, Санкцій протів нас імєть! Всє ущерби возмєстіть І Расєю накорміть!
Ангел.
Геть, Іроде! Цей край я захищаю, Бо іншого такого тут не знаю, Щоб так боровся за свою свободу, Щоб силу мав таку свого народу!
Смерть.
А ось і я! Ходіть сюди, рашисти! Ти, Іроде, ходи, ходи сюди!
Ватниці:
Ой, вибачте, попутав нас нечистий!
Росіяни:
Ми пєрєдумалі за Іродом ідті!
(Втікають)
Ірод.
Куда ж ви всє! А я? А воєвать? Росію Украіной прікривать?
Смерть.
Та годі вже, уже навоювався! Тепер мені навіки ти дістався!
Смерть виводить їх (відводить на край сцени).
Українці:
1. Уже не раз в історії було, Що іроди хотіли панувати…
2. Виморювали голодом село, І забирали комуняки хати.
3. Вивозили в Сибір, у табори… Цвіт нації розстрілювали ви,
4. І завжди сатанинські лицеміри Кричали, що одної з нами віри.
5. Що братній, мов, народ, Що кров – одна… А кров – такою різною була.
6. Бо нашою полита Україна, І з неї, мабуть, і росте калина.
7. А ваша кров холодна, наче лід, І проклятий давно увесь ваш рід…
8. Могутній Дух Різдва у душі проникає, І тане сила Зла, і Радість настає!
9. Син Божий народивсь – Зоря на небі сяє, Надію на безсмертя нам дає!
Вірш одному виконавцю:
Усе так просто – народився Син, І Матір Божа… усміхнулась Сину. І світ безмежний усміхнувся з ними, І небокрай над світом заяснів Надіями, що більше не загине Планета ця, заселена людьми… Спурхнуло радісно на гілку білченя, І птахи зацвірінькали щасливо, І розцвіла оновлена Земля, І самоти позбулася людина – Ми не самі тепер у всіх тривогах У холоді космічних зим живем, Перед стозоряним обличчям Бога, Заступник у людини є тепер! Усе так просто – народився Син, І Матір Божа… усміхнулась Сину. І в цю священну зоряну годину, Ми народилися, щоб завжди бути з Ним!
Різдвяна пісня.
Заходять депутати-корупціонери. Вони трохи п’яні й не помічають люду навколо.
Депутат 1:
В небі канарєєчка літає, І співає прямо в горизонт,
Депутат 2.
А ми на Канарах погуляєм, В цьому все життя й весь наш резон!
Депутат 1.
Ми у Раді, вродє, депутати, Та робота – то – не наш коньок.
Депутат2.
Главне, щоб за нашії мандати Гроші ніс народ обичний в срок!
Депутат 1.
Щоб усе у нас було, як надо, Візьмемо мільйони ми грошви!
Депутат 2.
Гроші нам отрада і награда, Бо і в Раду ми за них пройшли!
Українці:
1. А що це ви тут мелете, панове? Ви хвалитесь, що гроші крадете? Що обібрали Україну знову?
Депутат 1. Ми обібрали? Та коли ж, та де?
Депутати 2. Та то ми так – слєгка пошуткували.
Депутат 1. Ми дуже чесні люди, то є факт!
Депутат 2. Ось, Декларації свої позаповняли…
(дістає довгий папірець, читає)
Що тут у мене є… ага, то так: Всього лиш сто мільйонів на рахунку, І триста під подушкою у клунку…
(Розводить руками – типу: ну що ж там такого…)
Депутат 2.
(Нехотя дістає з кишені свою Декларацію – вона розгортається й сягає підлоги).
Є у мене… сто квартир, сто машин і сто картин. Ну такий вже я один, що накупував картин! Бо люблю іскуство дуже – до грошей мені ж байдуже! Все я чесно заробив, на роботу я ходив: Доки в Раду не обрали – з кумом… салом торгували, Десь так… місяць потовклись, Ну, і в Раду подались!
Українці:
2. А щоб з такою чесністю Вас та й поїли пранці! Бо не обранці ви, А справжні обібранці!
3. В країні зараз, знаєте ж, Така війна триває! А вам аби лиш вкрасти, Й цьому кінця немає!
4. Та хоч би ви й не крали, А й справді заробили, То як могли не дати Хоча би десятину? Звитяжному солдату, Що захища країну, На зброю, їжу, одяг – Хоча би десятину?
Депутат 1.
Як віддам я десятину? Тож мої усі картини?
Депутат 2.
Тож годинники мої, Як без них тепер мені?
Депутат 1.
Як без десяти машин?
Депутат 2.
Як без десяти квартир?
Українці:
5. Немає на вас ради, Як тільки гнати з Ради! Тож просимо ми разом Святого Миколая, Нехай він з України Вас геть позабирає!
6. Аби ж у його торбу змогли таки улізти Усі наші бандити, усі сепаратисти, А також комуністи Та москалі прокляті – Щось дуже розвелося Таке сміття у хаті!
7. Зав’язати торбу дротом, Миколая ми благаєм, Та винести ту гидоту Геть з нашого краю!
(5-7 – дещо видозмінені вірші Соломії Українець).
Різдвяна пісня.
Українці:
1.Україна так довго чекала на волю, На єднання земель, на єднання людей, На омріяну світлу заслужену долю, Але й досі за це боротьба тут іде.
2.Досі крадуть останні нитки з вишиванок, І стирають слова з українських пісень… І лягають карпатські ліси під рубанок, І злочинці на ніч перетворюють день.
3.Досі телеекрани російською мовлять: Гумористи російські й російське кіно… Ще чужинські попи людські тут душі ловлять, Й загратовують правду за гроші в судах все одно…
4.Україну бійці захищають в окопах, Україну вбивають у владних рядах, Але стверджуєм ми: Україна – Європа! І в ній буде порядок і гідне життя!
Вірш на фінал:
Та що б там на планеті не було – Одне завжди священне і незмінне: Щороку ми святкуємо Різдво, Народження Христа, початок віри. Ми віримо! І ангели до нас Летять, летять – допомагають жити, Христа славімо нині й повсякчас, І темні сили мають відступити! Христос – це Правда світу, це Любов, Добро, яке завжди перемагає, Відкриєм душі сяйву Зірки знов: Кінечна Смерть. Життя ж – кінця не має!
