“Доле, доле, йди до мене вечеряти!”

7 грудня в українському народному календарі – день святої великомучениці Катерини. Здавна це свято вважалося одним із найбільших і найважливіших серед численних жіночих свят українців. Раніше наші предки відзначали свято Долі – з молодіжними забавами, обрядами, ворожінням на коханих та щасливе подружнє життя. З приходом християнства первісні традиції не втратилися, а знайшли своє продовження у дні святої Катерини, яку називають заступницею шлюбу і наречених.

Свято Введення

На четверте грудня у православному календарі припадає свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. У народі його ще називають “Третьою Пречистою” (“Перша Пречиста” – Успіння Богородиці, 28 серпня, “Друга” – Різдво Божої Матері, 21 вересня) або просто “Введенням”. Як і чимало інших українських християнських свят, Введення поєднало церковні традиції з язичницькими віруваннями, пов’язаними з культом землеробства та сільськогосподарським календарем.

Вишиваний Рушник

Вишивати рушник – це давня традиція на Українських землях. Традиційно український рушник – прямокутник з тканини на якому вишиті різні символи і візерунки. Переважно вишивика розміщується симетрично на обох кінцях рушника. Тканина у більшості використовувалась домоткана: лляна або конопляна.

Дохристиянські весняні обряди

На Українських землях святкування християнської Пасхи замінило традиційні дохристиянські святкування – стрічання весни та Великодня. За давньою традицією уже після зимових свят починали готуватися бо мала прийти весна. Метою обрядів – імітації процесів оранки, сіяння, оспівування польових робіт було прикликати швидкий прихід весни і тепла, задобрити духів поля і дому. Від цього залежав добробут людей землеробів.