Кожен сучасний дітвак знає, що смайлик — це маленька жовта голова, яка усміхається. Смайлик (з англ. Smile) — «мордочка, пичка», «усмішка». Використовують також емотико́н або емогра́му (з англ. Emoticon) — схематичне зображення людського обличчя, що використовується для передачі емоцій.
Сучасні смайлики прийшли у наше життя разом із комп’ютером. Так, 19 вересня 1982 в 11:44 ранку Скотт Фалман, професор психології університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі, відправив колегам електронне повідомлення. У цьому повідомленні він запропонував інтернет-користувачам під час спілкування в мережі використовувати послідовність символів – “:-)” – як маркер для жартівливих повідомлень. Свій вибір вчений пояснив тим, що цей значок схожий на усміхнене обличчя.
Та кажуть, що пра-пра-прадіди комп’ютерних смайликів з’явились на сто років раніше. Одними з перших їх почали використовувати у 1881 році в редакції американського гумористичного журналу «Puck». Через пів століття, у далекому 1953-му смайлики з’явились на шпальтах газети «Нью-Йорк Гералд Трибюн», де їх використали у рекламі художнього фільму «Lili». Так це було чи не так, але сучасна людина вже не уявляє собі передачі емоцій без смайликів. Як токажуть — не було би смайликів, то їх довелося би вигадати.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Спілкуючись в Інтернеті, ми використовуємо смайлики для висловлення свого настрою:
: -) – Усміхаюся
: -( – Мені сумно
. . . . . . .
:-О – Подив
ХD – Дуже смішно
-%— Дарую квіточку
Тепер в Інтернеті живуть і працюють найрізноманітніші смайлики: вони не тільки виражають емоції, але також зображають різних персонажів, знаки зодіаку, прапори, таблички з гаслами (скандування смайликів), смайли-букви, новорічні смайлики. Словом, ціла смайликова армія, що обслуговує людське комунікування.
