Вірші учителям

Вірші учителям

vchitel.jpg (23.26 Kb)

ПІСНЯ ПРО ВЧИТЕЛЬКУ
Сонечко встає, і шумить трава,
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти,
Вчителько моя, зоре світова.
Звідки виглядати,
Де тебе знайти?
На столі лежать зошитки малі,
Дітвора щебече золота, золота,
І летять, летять в небі журавлі.
Дзвоник ніби кличе
В молоді літа.
Скільки підросло й полетіло нас
На шляхи землі, в ясну блакить, у блакить.
А що в тебе знов та доріжка в клас,
Під вікном у школі
Явір той шумить.
Двох синів твоїх узяли фронти,
Воювали, не лічивши ран, тяжких ран.
В партизанську ніч посивіла ти,
Як в морози сиві
Непожатий лан.
Знов приходить юнь і шумить трава.
Пізнаю тебе я при вогні в наші дні,
Вчителько моя, зоре світова,
На Вкраїні милій,
В рідній стороні.
Андрій МАЛИШКО

. . . . . . .

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Як мати до діток,
Як сонце до квіток,
Горнулась до класу вона.
І гарна, і люба,
І мила, і тиха
Учителька перша моя!..
Добріша, ніж фея,
Миліша, ніж мрія,
Світліша від сонця вона!..
У світі єдина,
У серці одна —
Учителька перша моя!..
О. ШИШУЛІНА

СПАСИБІ ВАМ, УЧИТЕЛІ!
(скорочено)
...Дзвенить дзвінок. Учитель в клас крокує
З журналом під рукою на урок.
Любові в його серці не бракує
Для тих очей дитячих, як зірок,

Що з свого світу в душу заглядають,
Чекаючи уваги й теплоти.
Й на те, про що очей зірки питають,
Учитель має честь відповісти!

Що ж можемо в святковій ейфорії
Учителям сказати щиро знов?
Спасибі за дитячі світлі мрії!
Подяка вам, шановні, за любов!
Тетяна ЧОРНОВІЛ

ВЧИТЕЛЬКА
А над містом сивіють сутінки,
кіт умоститься на колінах.
Вона любить дивитись мультики,
чай гарячий і джем з малини.

Вона любить чудні історії,
хепі-енди, підбори, квіти.
Вона нині доволі зморена –
школа, галас і діти, діти.

Часом сердиться, часом хмариться,
хоч і любить дітей нестямно.
Вона школі неначе матриця,
а для учнів немов би мама.

Кличуть сни у казки із ролями,
а вона ще не спить донині.
В неї зошити із контрольними –
перевірена половина.
Софія КРИМОВСЬКА

***
Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить...
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
Надія КРАСОТКІНА

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру


КВІТИ ВЧИТЕЛЯМ
В синьому тумані
В сині димовій
Яблука рум’яні,
Груші медові.
Линуть птичі зграї,
Шелестять гаї...
Школа відчиняє
Двері нам свої.



Вийдуть нас зустріти
Друзі-вчителі,
Принесім їм квіти
З рідної землі.
Максим РИЛЬСЬКИЙ

ВЧИТЕЛЬЦІ
Сяє вдалині вогник у вікні,
Мов ясна зоря, сходить над селом.
Бачиться мені, віриться мені:
Вчителька моя й досі за столом.
Зошити свої дітвора здала -
То вразливих душ повісті малі.
Двійка школяра, горе школяра
Зморшкою лягли на її чолі.
А з вікна пливе золотий пилок,
Сонячним струмком сяє в темноті.
Вчителько моя, скільки помилок
Виправили ви в кожному житті!..
Нам ростить міста й хліб на цілині,
Вам - навчать дітей і радіть за них:
Прийдуть восени, підуть навесні
По шляхах космічних, по шляхах земних.
Людмила МЕНЗУЛ

З ДНЕМ УЧИТЕЛЯ!
Є професія у світі —
Серце віддавати дітям!
Серце вчителя безкрає,
Як би він його не краяв.

Тому гідний вчитель шани.
Так, любові і пошани
За роботу непросту
І за те, що я росту!

Хай же вистачить терпіння
Передати нам уміння.
А за працю вашу діти
Щиро вам дарують квіти!
С. ГОРДІЄНКО

***
Живе музикант у акордах,
Які на концерті зіграв,
Спортсмен видатний у рекордах,
Хірург – в тих, кого врятував,

Художник живе у картинах,
Живе астроном у зірках...
А вчитель, він, мабуть, єдиний –
У наших серцях і думках.
Лілія ВЕРХОЛЯК

МОЇМ ВЧИТЕЛЯМ...
Пролітають роки, довго тягнуться миті...
Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
Забувається зле, марнослав’я минає,
Залишається те, що серця зігріває.

Непомітно зерно засівається в душі –
Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
І отак – без кінця, і отак – день за днем
Йдуть за плугом вони віковічних проблем.

Бур’яном пророста безтурботність дитяча,
Збайдужілість черства і наївність ледача,
Та надія свята вчителів не зникає –
Життєдайне зерно у ріллю западає.

І хоча промине і не рік, і не два –
У посивілі скроні заб’ються слова:
Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,
Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.

Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно –
Для подяки час Є, для подяки не пізно.
Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
За зернину в душі, за проросле насіння.

Ми дякуєм вам...

І благаємо щиро: уміння навчити
Передайте нащадкам, щоб уміли любити!
Олеся ОВЧАР

Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2018.