Скажу відразу – про настільні ігри в Україні поговорити можна із кількома людьми. Один із них – Остап Гевко. Народився в місті Золочеві Львівської області. В 2001 р. приїхав на навчання в Київ, де і живе досі.
Остап Гевко: в дитинстві особливо настільними іграми не захоплювався. Здебільшого через відсутність хоч трохи цікавих. Звісно, у нас були всілякі клони «Монополії» і безліч примітивних «ходилок» (кинув кубик і походив на відповідну кількість клітинок), і, звісно, тоді вони здавалися досить цікавими. Але насправді ми просто не мали з чим порівняти. Сьогодні я вже знаю, в що грали в 90-х в країнах Європи/США. Вкотре стає сумно за наше дитинство в умовах тотального дефіциту і відставання від тенденцій розвинутого світу.
Сучасними настолками захопився років 6 назад, коли випадково натрапив в інтернеті на один з авторських блогів про них. Дуже швидко почав збирати свою колекцію настільних ігор і організовувати друзів на ігрові зустрічі.
– Чи можна тебе представити як професіонала настільних ігор в Україні? Адже знаю, що цим ти займаєшся багато років. А може, навіть ще з дитинства. Отже, звідки в тебе така серйозна професійна діяльність у цій сфері?
Остап Гевко: відколи захопився настільними іграми, декілька років вів тематичний інтернет-блог. Майже одночасно з створенням блогу я зробив невеличкий магазинчик. Через блог став трохи відомим серед комюніті фанатів настолок (це настільки невелика аудиторія, що кожен новий автор швидко знайомиться з більшістю фігур в цій галузі). А далі як автора блогу мене запрошували на ігрові виставки, найбільша з яких була «Ігросфера» у Львові, де я був членом журі. Там перезнайомився з видавництвами, авторами, дизайнерами і т.д.
Згодом наші регулярні «настільні» зустрічі перестали поміщатися в нашій невеличкій квартирі і я почав організовувати ігротеки в різних кафе. А досить швидко нам стало мало і цього, тоді ми відкрили Клуб настільних ігор «Гекс», який успішно працює ось уже третій рік. Клуб – це оптимальне місце для зустрічей за настільними іграми. Зручно, приємна атмосфера, великий вибір ігор (на даний момент біля 200 і регулярно оновлюється), багато однодумців, і працює щодня.
На даний момент клуб і магазин є моєю основною діяльністю. Крім цього я ще співпрацюю з молодим українським видавництвом «Kilogames», допомагаю відбирати і доводити до готовності нові проекти.
– Чи багато є друзів та однодумців у цій сфері?
Остап Гевко: ні, сфера залишається досить малолюдною. В світі ситуація помітно краща. Там виходять тисячі настолок в рік, мільйони людей грають в них; проходять великі виставки, на які з’їжджаються десятки тисяч поціновувачів, організовуються міжнародні турніри і т.д. Але навіть там це залишається нішевим хобі, яким захоплюються «одиниці». Досягнути такої масовості і популярності як, скажімо, у комп’ютерних ігор, настільним просто неможливо.
У нас, звісно, все ще гірше. Чому саме? Я думаю тому є декілька причин. Коли я тільки захопився настолками, я завзято розповідав усім своїм знайомим, друзям, колегам про нове захоплення і пропонував зібратися і пограти. Переважна більшість дивилася на мене збентежено. Багато хто здивовано питав «Що в Монополію грати?». А з мого досвіду, в тому, що настолки – це цікаве хоббі легше переконати людину, яка взагалі нічого не знає про настільні ігри, ніж ту яка знає тільки «Монополію». «Монополія» колись була дуже хорошою грою. Років 80 назад, коли була створена. Але на сьогоднішній день вона давно морально застаріла. Я в цьому переконався вже безліч разів. До мене на ігротеки і в клуб регулярно приходять люди, які просять «Монополію», бо вони тільки в неї і грали. Я завжди їх переконую спочатку спробувати щось інше, скажімо тих же «Колонізаторів», а потім вже грати в «Монополію». Ніхто ще після цього не захотів повертатися до «Монополії». Їм банально стало шкода тратити час на таку нецікаву гру. Її популярність обумовлена тим, що вона була першою (має фору в 80 років) і агресивною рекламною політикою компанії «Hasbro». Проте на сьогоднішній день популярність цієї гри, на мою думку, не стільки допомагає поширенню настолок, скільки заважає їй. Адже більшість людей асоціює поняття «настільна гра» з «Монополія», а це дуже поганий приклад.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Інший бар’єр, який, на мою думку, перешкоджає цьому захопленню розвинутися хоча б до рівня європейських країн, лежить в нашому сприйнятті ігор як чогось суто дитячого. Говорячи про своє захоплення, я не раз чув у відповідь щось типу «ти в дитинстві не награвся?». Та і зараз, коли я розповідаю про клуб комусь далекому від цієї теми, часто чую «І багато дітей за день приходить?». Коли я відповідаю, що дітей в мене практично не буває, люди сильно дивуються. По суті це дивний стереотип. Якщо в черговий раз звернути погляд на західні країни, там такого немає. Наприклад в сфері комп’ютерних ігор середній вік типового геймера вже давно перевищив 30 років. Там це нормальне доросле захоплення, на рівні футболу чи риболовлі. Ігри роблять з прицілом на дорослих людей, рекламують відповідно. В «настільній» сфері теж так: більшість ігор занадто складні для дітей, це комплексні стратегічні інтелектуальні розваги на багатогодинні партії, де потрібно планувати свої дії на декілька ходів вперед і де ціна однієї помилки може бути фатальною.
Є також велика категорія розважальних ігор, розрахованих на веселу компанію. Це ігри з простими правилами, побудовані на спілкуванні, але і вони частіше за все націлені на дорослу аудиторію. Звісно є окрема ніша дитячих ігор, чи так званих «сімейних» ігор, які цікаво грати з дітьми. Але це тільки однин з напрямків цієї галузі і навіть не найбільший. Погодьтеся, якби в країнах, що є лідерами в індустрії настільних ігор, в масовій свідомості теж був стереотип «ігри це тільки для дітей» – ситуація була би іншою.
Чому такий стереотип характерний нашому менталітету? Я думаю, що це залишки соціалістичного ідеологічного виховання. Багатьом поколінням вбивали в голову, що дорослу людину повинно цікавити тільки праця на благо батьківщини. А всілякі розваги – це прояви «загниваючого капіталізму». А ігри – дітям! Такі паттерни важко перебороти за одне покоління. Хоча за останні роки ситуація значно покращилася. Сьогодні все частіше пересічні люди на запитання про настільні ігри згадують «Dixit» чи «Манчкін». Я би не назвав це найкращими сучасними іграми, але це вже значний крок уперед. Люди, що знайомі хоча б з цими настолками, готові пробувати щось нове і готові повірити, що можуть бути ще цікаві настільні ігри.
– Які настільні ігри у світі є найпопулярнішими? Чи популярні вони в Україні?
Остап Гевко: як я вже написав вище, через велику фору і агресивну рекламну компанію весь світ знає «Монополію». Є і більш сучасні настільні ігри серед популярних в широкої аудиторії. Це «Діксіт» (Dixit) – проста гра для компанії, яка підкорила весь світ казковими картинками і незвичним ігровим процесом, що базується на відгадуванні асоціацій до цих картинок. Серед сімейних ігор, які з задоволенням грають і дорослі і діти, в лідерах «Колонізатори» (The Settlers of Catan) і «Каркассон» (Carcassonne). Також потрібно згадати незліченну кількість версій «Манчкіна» (Munchkin) – веселу пародійну карткову гру, яка висміює усі стереотипи не тільки ігор, а і субкультур коміксів, фантастики, містики і тому подібне. Ще потрібно згадати проекти, які вже не зовсім настільні гри. Це колекційні ігри, наприклад карткова колекційна гра «Магія» (Magic: The Gathering), чи колекційний варгейм з мініатюрами «Warhammer». Ці ігри продовжують виходити вже десятки років. Вони націлені на змагання гравців, по ним постійно проводяться різні регіональні і міжнародні турніри по всьому світу. Також є такий окремий вид розваг як настільно-рольові ігри, де для гри потрібні тільки кубики, папір і ручка, а всі події відбуваються в уяві гравців. Найвідомішою з таких рольових систем була (і залишається) «Підземелля і Дракони» (Dungeons & Dragons) – надзвичайно популярна розвага в США з 80-х років на якій виросло вже декілька поколінь гіків.
У нас популярністю користується здебільшого все те ж саме.
– А є суто українські настільні ігри? Що про них відомо?Остап Гевко: на жаль, поки що дуже мало. Наш ринок настільних ігор не те що не розвинутий, його практично не існує. Тому досить багато людей, які хотіли би зайнятися виданням настільних ігор, після вивчення питання і оцінки ризиків не наважуються це зробити. Проте є люди, які роблять успіхи, не зважаючи на усі негаразди. В першу чергу це видавництво «IGAMES». Хлопці не лише видають чудесні ігри у нас, а і вийшли на міжнародний ринок і формують в світі уявлення що таке українські автори настільних ігор. Їхня гра «Містеріум» наробила шуму на усіх великих виставках минулого року, здобула багато престижних нагород (наприклад «Гра року» в Франції), перекладена на більше ніж 15 мов і активно продається зараз в десятках країн світу. Крім цього в хлопців ще є дуже мила і цікава сімейна гра «Моя весела ферма», захоплива пригодницька гра «Пірати семи морів» і ще ряд проектів.
Є ще молода компанія «Kilogames»,про яку я вже згадував. Вона поки що відзначилася тільки однією грою «Захисники корони», але на підході ще декілька ігор. Є пару випадків коли автори самотужки видали свої ігри невеликими тиражами і самі займаються питаннями їх реалізації. Також є декілька проектів, які не випускають свої ігри, а займаються випуском україномовних версій світових хітів. Наприклад невеличке видавництво «Третя планета» випустили чудесний український переклад пародійної гри «Манчкін» і першого доповнення до неї, і готує переклад наступних доповнень. Як бачите, людей в цій сфері у нас поки що небагато. Але усі вони великі молодці і заслуговують поваги, бо роблять якісний вітчизняний продукт, не зважаючи на складні умови.
– Як і де можна взяти участь у турнірах з настільних ігор?
Остап Гевко: здебільшого у клубах. Усі настільні клуби періодично проводять турніри з якихось настільних ігор. Щоб взяти участь краще всього слідкувати за анонсами в пабліках клубів в соцмережах. Окрім того, як я вже говорив, є ігри які спеціально створенні для турнірів. Наприклад ми є офіційним клубом гри «Magic: The Gathering», тому проводимо турніри усіх форматів по цій грі, як локальні так і відбіркові на міжнародні чемпіонати. В середньому в нас проходить 2-3 турніри в тиждень.
– Можливо, є сайт чи якісь контакти, де усі зацікавлені хочуть долучитись до настільних ігор?
Остап Гевко: запрошую на нашу сторінку в Фейсбуці www.facebook.com/boardgames.hex. Хто з Києва, чи буває в столиці – приходьте до нас в гості! Також є досить багато тематичних авторських ресурсів, в основному блогів і відеоблогів. Тут в кожного свій смак, тому радити якісь конкретні не буду, просто погугліть. Ну і звісно є декілька великих ресурсів. Англомовний – «Board Game Geek». Останній є головним в світі сайтом про настільні ігри. В першу чергу це каталог усіх випущених на сьогоднішній день ігор. А також основне місце спілкування сотень тисяч фанатів з усього світу. Там є різні статті, обговорення на форумах, рейтинги, і багато іншої цікавої інформації для шанувальника настільних ігор.
– Чи є якісь супровідні акції до настільних ігор? (Наприклад, костюмовані вечірки, тематичні зустрічі, комікси і подібне)? Це якимось чином пов’язане із косплеями і популярними субкультурами?
Остап Гевко: ми часто виступаємо учасниками на різних фестивалях, присвячених поп-культурі. Найбільший і найяскравіший це, звісно, «Kyiv Comic Con». Також буваємо на фестивалях коміксів, аніме, косплеєрів, на турнірах по комп’ютерних іграх тощо. Настільні ігри чудово вписуються в усі ці події і завжди знаходиться багато бажаючих їх спробувати. Ще ми регулярно проводимо свої тематичні вечірки в клубі. Наприклад, у нас День народження клубу випадає на геловін, тож ми кожного року святкуємо цей день з костюмами, солодощами, розіграшами призів, конкурсами і т.д. У нас дуже весело в такі дні!
– Які твої плани і мрії щодо розвою настільних ігор в Україні?
Остап Гевко: насправді потрібно тільки одне – щоб настільні ігри стали більш масовим захопленням. Щоб про їх існування дізналося багато людей. Тоді сформується попит на ринку і все решта прийде само. З’явиться більше видавництв, які будуть видавати якісний вітчизняний продукт, почнуть видаватися україномовні версії кращих світових хітів, відкриється більше цікавих місць, де можна пограти чи придбати настільну гру і т.д. Головне – це донести більшості українців, що є такий захопливий і цікавий світ настільних ігор.
Бажаю тобі успіхів, а настільним іграм – популярності в Україні.
Спілкувалась Оксана Кришталева
