Романтично-радісні поезії

Романтично-радісні поезії

roma7.jpg (65.29 Kb)
***
Щодня вона, як чудо,
яскраве і нове,
її приносять люди
у слові, що живе
або твої творінням,
народиться на світ
з маленького насіння,
її чарівний цвіт.
Щодня, немов світання,
освітлює думки
проміннями кохання
яснить усі стежки.
Легка, як ніжний подих
і ніжна почуттям
спаде усім на подив,
фарбуючи життя.
Живе для нас піснями
і щастям розцвіта,
кохана до безтями
ця радість золота.
Віктор ЦВІТ
. . . .

. . . .
roma1.jpg (252.96 Kb)
***
- Літо – без осені,
Радість – без суму.
Хто тебе, щастя, людям придумав?
Сонцем ціловане, в білому світі.
Спершу ти наміри мало нехитрі:
Там, де квітуче кінчалося літо,
Ти намагалося землю нагріти.
В час, коли мрія лишала людину,
Ти нахиляла обрії сині.
Світ все багатшав. Роки минали.
Люди для себе щастя шукали.
З доброго дива, з власної волі
Стало залежним щастя від долі.
Ганна ЧУБАЧ
roma2.jpg (93.59 Kb)
***
Зорі з серпневого падають неба -
Спробуй порахувати...
Нас тільки двоє ідуть коло тебе,
Тільки ж і двох - багато.

Знаю, ой знаю - рано чи пізно
Комусь одступитися треба.
Бач, навіть зорям над нами тісно -
Сиплються, сиплються з неба!..
Станіслав ТЕЛЬНЮК
. .

. . . . . .
roma3.jpg (201.96 Kb)
ГІТАРА
Гітара, гітара, гітара...
А вітер лютує давно.
Лиш місяць із темної хмари
Загляне на мить у вікно.

В вагончику сиро і тьмяно...
І, може, ти зараз тому
Співаєш усе про кохану,
Що в дальнім живе терему.

Лиш вітер об стіни шарахне,
І знову - знайомий мотив...
А руки соляркою пахнуть,
А голос охрип од вітрів.

А завтра - у степ спозаранку,
А завтра - до праці ізнов,
Моя чорнобрива циганко,
Чиясь кароока любов!

Уже одлітають лелеки
У дальню дорогу свою.
А серце у тебе далеко,
В якомусь незнанім краю.

Цікаве відео на нашому каналі: Листівка на День матері з фетру


А в серці твоєму - неспокій,
Журлива й замислена ти,
І в серце, як в терем високий,
Нікому не можна ввійти.

А ночі лютує примара,
А вітер не стихне й на мить...
В вагончику поряд - гітара
Дзвенить, і дзвенить, і дзвенить...
Станіслав ТЕЛЬНЮК
roma4.jpg (171.84 Kb)
РАДІСТЬ І ЩАСТЯ
"Щастя - це властивість характеру.
В одних у характері його чекати,
в інших - безперервно шукати,
у третіх - всюди знаходити"
Ельчин Сафарлі


Сонце усміхається привітно,
Нотний ряд з’явився у повітрі,
Ластівки беруть високі ноти,
Квіти на осонні - безтурботні.

В небі хмари - біло-пінним шлейфом,
П’ють смачний нектар медовий ельфи,
Пурхають із квіточки на квітку -
Рай казковий навесні і влітку…

Гладь небесна – колір волошковий,
Вітер - теплий, ніжний і шовковий,
Пульс шалено б’ється у зап’ястях,
Радість у душі – це прояв щастя!
Ольга ШНУРЕНКО
. . . .

. . . .
roma5.jpg (122.88 Kb)

ВЕЧІР
Про щастя ми лиш згадуєм.

Бувало...
А щастя всюди. Може буть воно
Цей сад осінній, листя, що прив'яло,
Повітря це, що ллється крізь вікно.
У небі хмарка, наче покривало,
Пливе. За нею стежу я давно.
Як мало бачимо, як знаєм мало,
А щастя тільки знаючим дано.
Вікно відчинене. Ось пташка сіла
На підвіконня й пискнула. Від книг
Відводжу погляд. Вітер зовсім стих.
День вечоріє.
Зірка заряхтіла -
Гул молотарки на одній струні
Щасливий, чую, бачу. Все в мені.
Іван БУНІН
roma8.jpg (102.04 Kb)

***
Щастя згублені ключі.
Якби їх знайти хутчій!
Пошукати в лісі, в полі,
запитать, зустрівшись, Долі:
“Ти горою, Доле, йшла,
чи мої ключі знайшла
з золотими обідками?
Щоб пізнати, що ті самі,
там намітку під кісник
накарбовано з весни.
Чом я пояс попустила?
Не інакше — вража сила.
Чом цяцькований обруч
не тулила обіруч?”
Посміхнеться оком Доля:
“Довгі, довгі луки поля
і темніший ночі гай.
Як згубила, то й шукай!”
Оксана ЛЯТУРИНСЬКА

roma9.jpg (22.54 Kb)
КАТЕГОРІЯ "РАДОСТІ"
Я ввійшла в категорію "радості"
І відчула її кожним нервом,
Тож чому мені не сміялося,
Не втішалося безперервно?

Не один філософ мудрує,
Що воно за така категорія,
Але жоден з них не відчує,
Чи це дійсність, чи алегорія.

Бо її не візьмеш у рамки,
Не окреслиш псевдословами.
Бо вона як сонячні ранки
У домівці своєї мами.

Бо у неї стільки відтінків,
Що не можна в палітру вписати.
Бо вона як любляча жінка,
Котру треба зі тисяч впізнати.

Я ввійшла в оцю категорію
І зробила із неї прозу.
А чи є хоч одна теорія,
Що пояснить: а звідки ж сльози?..
Надія СТРЕМ
roma10.jpg (161.94 Kb)
***
...І аж до смерті згадувати буду
Високі зорі та прозорий став,
Твої тугі і прохолодні груди,
Твої гарячі, жадібні вуста...
Як ми од щастя радісно ридали
І дико пахли чари лугові...

...А зорі вранці на луги опали
І зацвіли ромашками в траві...
Станіслав ТЕЛЬНЮК
Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2019.