Ми українські творці та виконавці сучасної класики. Зокрема проекту «Egor Grushin» вже більше 5 років і здійснено вже доволі багато такого, чим можна пишатися. Зокрема видано вже 4 альбоми, одну збірку, записано саундтреки до короткометражних та повнометражних українських фільмів. Ми дали більше двох сотень концертів, а минулого місяця Єгор увійшов до ТОП-100 найвпливовіших людей Львівщини за версією MediaStar. Про нас пишуть як в Україні, так і за кордоном, музика посідає перші місця в тематичних чартах на музичних порталах і це справді тішить.
– Давно спостерігаю за вашою творчістю і дивуюсь – коли ви все встигаєте? Либонь, робите усе потроху? Чи зосереджуєтесь на чомусь основному?
– На мою думку не встигають ті, які неправильно розкладають пріоритети. Коли доходиш до певної межі і бачиш, що ти не встигаєш виконувати певну роботу або робиш її не так якісно, як би хотілось через брак часу чи досвіду, то час делегувати її людям , які з цим дають раду краще та швидше. Наприклад, в тур цієї осені їхала ціла команда, яка складалась із семи людей, а раніше ми їздили лише удвох. Відповідно, робота розподілялась по-іншому. Звісно, на початках доводиться займатися усім, але з часом, коли робота розподілена і система працює, коли увага не розпорошується на дрібниці, ти зосереджуєшся на важливих стратегічних та творчих цілях, оскільки саме це забезпечує творчу цілісність і якісні зміни свого дітища.
– Не секрет, що організовувати тури й концерти в Україні дуже складно. Насамперед, тому що… (можете продовжити речення)? І все ж ви гастролюєте і…
–…тому, що є море факторів, які ставлять палки в колеса. Це і відсутність необхідних концертних майданчиків, і відсутність або неналежний стан інструментів , некомпетентні звукорежисери та технічна команда державних установ, бюрократія, ціни і тому подібне. Якщо дивитись лише на цю сторону нашої діяльності, то взагалі краще одразу махнути на це все рукою і зайнятись чимось іншим. Проте наша команда вміє долати труднощі і, на мою думку, робить це з гідністю. Ми акцентуємо увагу на цілях, що допомагає боротись з подібними болями, які я описала вище. Звісно, коли звук не такий хороший, якби хотілось і інструмент бажав би ліпшого можуть знизити рівень позитивних емоцій, але , насправді, більша частина концертів пройшла неймовірно вдало і залишилось значно більше приємного в душі опісля: подяки, відгуки, повні зали, вдячні очі наших слухачів, подарунки, слова, емоції… Особисто я обожнюю гастролі і, безперечно, після таких звершень ти розумієш , що все робиш правильно, і не проміняєш це ні на що інше.
– Ваші друзі й однодумці? Хто вони? Як із ними працюється?
За останні роки, відколи ми почали залучати до проекту інших людей в якості музикантів, організаторів, піарщиків, адміністраторів, фотографів та інших, наших однодумців стає все більше і більше. Це ті люди , які вірять в нас, нашу творчість, люблять музику Єгора, хочуть бути долученими до такого проекту. Дуже приємно, що іде мова не про якісь лише меркантильні прагнення, а справді співпереживання і емоційне занурення в проект. Дехто допомагає нам з власної ініціативи, наприклад веде сайт, малює обкладинку чи готує і надсилає пости. Нам щастить на таких людей, і я щаслива, що їх буде ще більше. Дуже часто групи мають свої #family – однодумці створюють вже такі свої спільноти, думаю і в нас може з’явитись #grushinfamily згодом 🙂
Дякую за розмову Роксолані Пахолків, директору проекту «Egor Grushin».
Бажаю наснаги і успіхів!
Оксана Кришталева
