– Отже, п. Володимире, Ви за фахом актор із багатющим стажем (скільки років?). Розкажіть трішки про себе – де навчались, у якому театрі спочатку працювали і де працюєте тепер?
– Я на театральній сцені з 1964 року. Один сезон попрацював у Сумському музично-драматичному театрі ім. Щепкіна. 1965 рік – вступив до Харківського інституту мистецтв ім. Котляревського. Після закінчення інституту – рік армії. Потім знову Сумський театр. Працював там до 1984 року. Потім з квітня 1984 року і по сьогодні – Вінницький академічний театр ім. Миколи Садовського. Заслужений артист України з 1998 року.
– Ваша дружина п. Людмила Мамикіна – також професійна актриса, а тепер ще й педагог-викладач у музучилищі. Ви познайомились у театрі? Де і коли це було?
– З дружиною познайомився в інституті. Вона закінчила Харківський інститут мистецтв у 1972 році. З 1972 по 1984 рік – Сумський театр ім. Щепкіна. 1981 рік – отримала звання заслуженої артистки України. З 1984 року – Вінницький театр ім. Садовського. З 1994 року і по сьогодні ще й викладач сценічної мови на театральному факультеті Вінницького училища культури і мистецтв ім. Миколи Леонтовича.
– Ваш старший син Тарас – професійний актор, заслужений артист України, живе і працює у Києві. Ви заохочували його обрати собі акторську професію чи це склалося по-родинному?
– Тарас обрав нашу професію самостійно. З дитинства ріс за кулісами театру. Захворів театром. Після закінчення музичного училища по класу флейти – вступив у Київський театральний інститут ім. Крарпенка-Карого. З 1999 року – актор Київського театру ім. Івана Франка. На сьогодні він заслужений артист України і кавалер ордена Андрія Первозванного.
– Про Вашого меншого сина Богдана, який за освітою – скрипаль. Відвідуєте його концерти? Що найбільше Вам подобається з його музики? Ви активно цікавитесь його життям?
– Богдан має вищу музичну освіту і працює у Вінницькій обласній філармонії в камерному оркестрі «Арката», обласному симфонічному оркестрі та в оркестрі театру. Музикою він займається дуже серйозно і це мені подобається.
– Знаю, що у Вас є внуки. Чи вистарчає часу на спілкування з ними? Коли і як це буває? Адже внуки живуть у Києві, а Ви – у Вінниці. Пригадайте щось цікаве і тепле з часу, проведеного із внуками.
– Маю онука й онучку. Онукові Святославу 12 років, онучці Оленці 8 років. Бачу їх рідко. Вони кияни, а я у Вінниці. Обоє обдаровані і музично, і театрально – це мене дуже тішить.
– Окрім акторської професії Ви ж, мабуть, маєте чимало захоплень. Знаю, що співаєте у церковному хорі (очевидці свідчать, що у Вас потрясаючий бас!) Отож, для Вас церковні співи – також частина професії чи відпочинок? А може щось інше?
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Люблю співати в хорі. Мені завжди, чомусь, хотілося співати саме в церковному хорі. Мій голос гармонійно вплітається в голоси церковного хору. Мені це подобається.
– Окрім театру, Ви також брали участь у кількох проектах на телебаченні. Зокрема, у соціальній рекламі. Як Вам було працювати в іншому форматі – не в театрі? Що запам’яталось найбільше?
– Доволі часто брав участь у телерекламах. На останнє моє «Звернення до українців» у соціальній рекламі каналу Еверест поглянув на себе з боку. Ніби не соромно. Також був цікавий досвід у зйомках в кіно та серіалах. Особливої різниці в роботі на сцені і перед камерою я не відчуваю. В одній із останніх робіт (фільм «Тримай біля серця», реж. Валерій Шалина, вийде на екрани в середині жовтня) запам`яталися зйомки на полігоні в окопах. Фільм про події на сході України.
– Встигаєте стежити за сучасними подіями? Знаю, що чоловікам не байдуже, що відбувається в АТО і політичному житті України. Що Вас вражає?
– Вважаю, що це не АТО, війна між Україною і Росією. Вражає підступність сусіда та патріотизм і самопожертва наших українських хлопців. Думаю, що все одно Україна переможе!
– І на завершення розмови – І чи багато політики, на Вашу думку, у мистецькому житті сучасного театру? Чи повинна бути ця політика у мистецтві загалом?
– На мою думку театру вистачає проблем і без політики. Багато моральних і естетичних аспектів, з якими театральне мистецтво бореться протягом більше, ніж 4 тисячі років.
Дякую за розмову. Бажаю Вам наснаги, здоров’я і неймовірно цікавих вражень від життя!
Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів
