Ксеня Прокопець – молода, цікава і приємна співрозмовниця. Вона встигає шити торбинки, робити прикраси, вишивати давніми техніками і знимкувати цікаві закапелки Чернівців та все це представляти на ярмарках.
Свято – це не дата в календарі, а стан душі. Свято – коли зустрічаєш давнього друга, який кудись пропав на кілька років. А ще коли знайомишся з людиною, котру знаєш за її роботами і відчуваєш, що вона – справді, наче давній друг.
Так сталось і зі мною. На одному молодіжному ярмарку у Львові я побачила художні листівки з Чернівців і познайомилась із авторкою світлин, що на цих листівках. Її звати Ксеня Прокопець. А втім – листівки – то тільки частина великого творчого процесу Ксені. Є у майстрині інші великі плани й проекти.
Ксеня: я ж не одразу стала майстринею. За освітою я економіст, і досить довго працювала від дзвінка до дзвінка на постійній роботі, аж поки мене та інших не звільнили. Сталося це знаково – на мій день народження, влітку. Відтоді я й подумала, що треба щось кардинально поміняти в житті та зробила серію художніх листівок з Чернівців.
То вже потім активно засіла робити подушки і покривала у техніці печворк (із клаптиків тканин) і врешті, перейшла на сумки з аплікаціями. Щоправда, тепер даю на сумки і принт своїх фотографій. Це також цікаво.
– А звідки така пристрасть до рукоділля?
– Мабуть, від прабабусі Минидори. Вона мене вчила вишивати на старому полотні. Ні у мами, ні в сестри такого потягу до рукоділля немає. Рукоділлям займаюсь із того часу, як мене навчили, а останні 5 років ним заробляю собі на життя, як ремеслом. За цей час знайшла коло друзів і навчилась цінувати свій час і свою роботу.
– Яким було перше велике замовлення?
– Свої роботи я віднесла в одну галерею. Саме там знайшла мене одна жіночка і замовила зробити панно на стіну. Я зробила велике дерево з квітами і тваринами у стилі аплікації. З того часу техніка аплікації мені найрідніша.
– А де в Чернівцях можна продати свої роботи? Як показати їх людям?
– В Чернівцях є дві галереї: на пішохідній вулиці Кобилянської та Франка. Окрім того влаштовуються виставки “Чернівецький фортель”. Частину грошей від проданих робіт майстри віддають на благочинність, і так допомагають безхатченкам.
– А за кордоном Вам вдавалося побувати зі своїм роботами?
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Так. І це дуже позитивний досвід. Впреш я поїхала в Люблін на Ягеллонський ярмарок. Було це у 2013 році. Туди з’їжджається уся Європа. Це не тільки ярмарок майстрів, а й перфоменси з виступами і танцями. Добра організація і серйозний рівень. Мої сумки з аплікаціями дуже сподобались покупцям.
У Відні побувала на блошиному ринку, що в самому центрі міста. Там в основному антикваріат. Кажуть, що у Берліні є багато майстрів – варто туди потрапити. Їздила також у Вроцлав із львівським КМЦ “Дзиґа”. Приємно вразила і Познанська організація “Ukrajinska wiosna” – її наприкінці травня організовують на кошти укр. діаспори Польщі і триває вона протягом тижня.
– Ще хотіла розпитати про фотографію та листівки. Що любите фотографувати і де?
– Перший тираж вирішила зробити у чорно-білому форматі. За кордоном такі листівки популярні. Однак, наші покупці більше люблять кольорові. А що люблю фотографувати? Цікаве життя на вулицях міста, те що поруч, чого інші не помічають поспішаючи, емоції, людей. Не люблю постановочних фотографій. Хоча відзнимкувала 3 весілля своїх друзів і всі залишились задоволеними.
Фотографую я переважно на плівку, тому ощадливо ставлюсь до кожного кадру і намагаюсь все робити добре й акуратно. В творчій роботі я зазвичай перфекціоніст.
– Добре, але як Ви це все поширюєте і де реалізовуєте свої роботи?
– Ось із цим у нас (в Україні) велика проблема. Бракує оптимізації, популяризації і згуртованої команди однодумців, з якими можна співпрацювати. Це, зрештою, культурна проблема такого гарного міста, як Чернівці. Як відомо, Чернівці – більше торгівельне, аніж культурне місто, хоч і багатонаціональне.
Я знаходжу внутрішній позитив і вкладаю його у свою роботу. Якщо вироби зроблені з любов’ю, то вони будуть викликати такі ж гарні емоції у покупців. Треба шукати і знаходити свою нішу, щоби працювати стабільно і постійно. Звичайно, це і співпраця із закордоном. Тому я думаю розвиватись і розширювати коло друзів та знайомих.
– А в Чернівцях є цікаві майстри?
– Так, звичайно. Одна моя подруга виготовляє прикраси із засушених квітів у епоксидній смолі. Інша – мініатюрні ляльки у сірникових коробках. Ручки-ніжки у цих ляльок і тваринок рухають. Є там і лялечки-звірятка. Це вона виготовляє з полімерної глини. Вона успішна на Etsy (міжнародному сайті майстрів).
Є навіть знайома родина, переселенці з Луганська, де мама-художниця розробляє дизайн дерев’яних магнітиків, батько випилює, а донька продає. Їхній бренд впізнають за цікавим стилем. І це дуже важливо мати свій стиль.
– А у Вас, Ксеню, є вже власний стиль?
– Так. Тематично люблю дерева, будиночки, кораблики або щось абстрактне. Одного разу зробила сумку з лисичкою на замовлення. Відтоді лисички не дають мені спокою – їх замовляють ще і ще. А останнім часом роблю принти своїх фотографій на сумках.
– Що найбільше купують наші споживачі?
– Найбільше купують сумки з тими ж лисицями, деревами, останнім часом набирають популярності сумки з чорно-білими фотографіями. Завжди цікавляться прикрасами з обереговою вишивкою, що вишиті на старовинному домотканому конопляному полотні, яке залишилось від моєї прабабусі.
Дякую Вам, Ксеню, за гарну мистецьку розмову. Нехай Ваші роботи знайдуть своїх власників, а Вам натхненно працюється!
Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів
