Чи можна жити у великому місті і бути спокійним, як буддист? Усе залежить від нас.
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
Ліна КОСТЕНКО
А таки Ліна Василівна права – не час минає, а минаєм ми. Коли ми це збагнемо, то й уважніше поставимося до свого часу і всього, що тим часом наповнено.
У великих містах час спресовано до рівня цейтноту – постійної біганини і показового невстигання. І навіть якщо сам нікуди не поспішаєш, то тебе знесе натовп, який поспішає на автобус, на роботу, перейти вулицю на світлофорі.
Хіба що ти – турист і маєш час та фотоапарат, аби насолодитись атмосферою міста і своїм відпочинковим маршрутом. Хоч, правду кажучи, й серед туристів чимало спринтерів, котрі хочуть все побачити і всюди встигнути. І це також – через невміння споглядати.
Традиція споглядання як ліки для душі добре присутня у східних релігіях. Зокрема, буддистів вважають чи не найспокійнішими з-поміж усіх віруючих. Східні практики медитації та відпочинку на природі допомагають відновлювати душевний баланс і приймати зважені рішення.
Та для спокою не обов’язково ставати буддистом чи взагалі сповідувати певну релігію. Достатньо опанувати кілька простих життєвих правил і звичок, які допоможуть мозкові розпружуватись і відпочивати.
Коли ми не напружуємо мізки – не гортаємо панічно стрічки новин, не переживаємо про щось над міру, не переймаємось усім підряд, наш мозок має право на відпочинок. Тобто, занурюється у так званий трансовий стан або легкий самогіпноз. Простіше кажучи, це називається “ні про що не думати”. І знаєте що? Часто після такого відпочинку мозок допомагає вирішити багато складних проблем. А декотрим вченим взагалі мозок допоміг здійснити великі відкриття в науці саме тоді, коли вони про свої відкриття не думали.
Дати мозкові час для реабілітації – це не лише привілей людей поважного віку. Відпочивати варто усім. Особливо тим, хто багато працює головою або спілкується з людьми.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Споглядання корисне навіть маленьким дітям. Ви не раз могли спостерігати, як їхня ігрова активність раптом зупиняється, і вони можуть хвилинами дивитись в одну точку десь за вікном. Як при цьому поводяться дорослі? Вони відразу бентежаться – чи не захворіло раптом дитя? Чому воно не рухається? Про що думає? Ні, все гаразд – дитячий мозок також потребує відпочинку, адже навіть дитяча гра – це аналіз і думання, тому процес перезавантаження у дітей відбувається автоматично.
Найкраще розпружуватись, коли їдеш або сидиш при вікні та пасивно і роззосереджено дивишся перед собою. Око відпочиває на краєвидах, барвах неба і зелені природи, а мозок в цей час перезавантажується. Не треба боятися цього. Навпаки, споглядання – це дуже гарно і природно. А в наш дурнуватий час – це велика розкіш, яку ми можемо собі дозволити. І ця розкіш безкоштовна. Ціна її – бажання бути спокійним і врівноваженим.
Розмірковувала Оксана Кришталева
