Марія Габлевич (* 2 листопада 1950, Вольск Саратовська область, Росія) — український літературознавець, перекладач з англійської мови. Закінчила факультет чужоземних мов Львівського університету. Переклала з англійської твори Джека Керуака, Сільвії Плат, Д. Г. Лоуренса. М. Лаурі, В. Шекспіра, Дж. Апдайка, Ч. Діккенса, Е. По та ін., автор перекладознавчих статей у спеціалізованих виданнях. Лауреат літературної премії імені М. Рильського.
Володимир Діброва (*11 серпня 1951, Донецьк) – письменник, перекладач, есеїст. Вчився у Київському університеті імені Тараса Шевченка, на факультеті романо-германської філології, відділ перекладачів (1968-1973). Дебютувавши наприкінці «перестройки» двома книжками в офіційному друці («Тексти з назвами і без назв», 1990; «Пісні Бітлз», 1991), він одразу став одним із найпопулярніших українських прозаїків, перекладеним у Німеччині, Польщі, Угорщині, Шотландії, США, Канаді. 1996 року в престижному американському видавництві «North Western University Press». За переклад роману Семюела Беккета «Уот» («Всесвіт», 9-12, 1990) Володимир Діброва нагороджений премією ім. Миколи Лукаша. Від 1994 року письменник живе й працює в США, викладає в Українському науковому інституті Гарвардського університету.
Микола Зеров (*26 квітня 1890, Зіньків — †3 листопада 1937) — український літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії. Молодший брат Миколи — Михайло став поетом і перекладачем, відомим під літературним псевдонімом Михайло Орест.
Григорій Кочур (*17 листопада 1908, Феськівка — †15 грудня 1994, Ірпінь) — перекладач, поет, літературознавець, громадський діяч. 1943 разом з дружиною безпідставно заарештований, засуджений до каторжних робіт на шахтах системи ГУЛАГ м. Інта (Комі АРСР). Тут посів провідне місце в інтернаціональному гуртку інтелігенції, не припиняв творчої діяльності. Перекладав, писав вірші, вивчав із допомогою в’язнів нові мови, зокрема, естонську, латвійську, вірменську, грузинську, долучав до цього друзів. Після звільнення (1953) і реабілітації (1962) К. повернувся в Україну й оселився в м. Ірпінь, під Києвом. Найближчий соратник М. Рильського, К. був неформальним лідером українського перекладацького цеху. Його переклади охоплюють 26 століть, починаючи від Архілока (давньогрецька поезія) і закінчуючи сучасними поетами, три континенти (Європа, Америка й Азія), біля 30-ти літератур. Він автор статей з теорії перекладів, кваліфікованих передмов до видань зарубіжних авторів, численних рецензій і спогадів. Кочур — лауреат премії ім. М.Рильського за переклади і Державної премії ім Т.Шевченка за книгу «Друге відлуння».
Микола Лукаш (*19 грудня 1919, Кролевець — †29 серпня 1988) — видатний український перекладач і лінгвіст. Микола до чотирьох років зовсім не говорив. Як він згодом згадував: «Я все розумів, але сказати нічого не міг». Його врятував від німоти хрещений батько й дядько по материнській лінії Дмитро Оникієнко, який щодня читав «дурненькій» дитині заманливі книжечки, розмовляв з нею, бавився. Потому забрів у Кролевець циганський табір. Цікаве хлопченя забігло якось до табору, забігло вдруге, втретє, призвичаїлося, і цигани, вирушивши в мандри, забрали його із собою. Всі подумали, що дитя вкрадено — і зітхнули з полегшею. Малий Лукашець кілька місяців блукав світами, дійшов із циганським табором аж до Молдавії, а повернувся неочікувано, коли про нього й забувати стали. Повернувся «звичайним», себто дзвінкоголосим хлопчиком, але забалакав він мовою циганською. Далі — українською, російською, польською мовами. Розвивався неймовірно швидко, випереджаючи «нормальних» своїх ровесників. Навчався на історичному факультеті Київського держуніверситету, але навчання перервала Друга світова війна. Лукаш закінчив інститут іноземних мов у Харкові. Був викладачем іноземних мов, потім завідував відділом поезії в журналі «Всесвіт». Микола Лукаш вважається одним з найвидатніших українських перекладачів — перекладав художні твори з 14 мов. Лукаш мав феноменальне лінгвістичне обдарування і дивовижну ерудицію в галузі зарубіжної літератури. Найпліднішим було відносно благополучне для Лукаша двадцятиліття з 1953 до 1973 рік, коли він переклав «Фауста» Гете, «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого.
Василь Мисик (* 24 липня 1907, Новопавлівка (Межівський район) Дніпропетровської області — † 3 березня 1983, Харків) — український поет, перекладач. Ще навчаючись у школі, виявив неабиякий інтерес до чужоземних мов: самотужки оволодів німецькою, французькою. Живучи в Харкові, став відвідувати курси англійської. Там же вступив до технікуму сходознавства. Мисик перекладав з російської, білоруської, єврейської, польської, німецької, французької, а найбільше — з англійської, перської і таджицької. 1977 — Республіканська премія імені Максима Рильського за переклади українською мовою поезій Роберта Бернса, Джорджа Гордона Байрона, Гете, Персі Біш Шеллі, Джона Кітса, Уолта Уїтмена, Рудакі, Нізамі, Гафіза, Джамі, Омара Хайяма.
Олександр Мокровольський (*2 січня 1946, село Черниші, Канівський район, Черкаська область) — український перекладач, журналіст. Володіє англійською, німецькою, французькою мовами. Редактор, упорядник, перекладач серії книжок світової поезії для дітей: «Співець» (1972), «Світанок» (1978), «Передчуття» (1979), «Поклик» (1985), «Заграва» (1988, в-во «Веселка»), А.Гроссо «Сліпучо блакитне небо» (переклад з іспанської, 1979, видавництво «Молодь»), Е.Лір «Небилиці» (переклад з англійської, 1980, видавництво «Веселка»), збірки поезій «Глибокий лет» (1983, видавництво «Молодь»), збірка поезій «Явір і пальма» (1986, видавництво «Дніпро»), Дж. Р. Р. Толкін «Гобіт» (переклад з англійської, 1985, видавництво «Веселка»), П. Б. Шеллі «Поезії» (переклад з англійської, 1987, видавництво «Дніпро»), Вільям Батлер Єйтс «Поезії» (переклад з англійської, 1989, видавництво «Дніпро»).
Віктор Морозов – народився 15 червня 1950 у м. Кременець Тернопільської області. Музикант, композитор, поет, перекладач. Засновник однієї з перших українських рок-груп «Арніка» (1972), мистецький керівник театру-кабаре «Не журись!»(1988), лауреат першої «Червоної Рути» (1989). Широко відомий як перекладач серії романів про Гаррі Поттера з англійської та Пауло Коельо з португальської.
Соломія Павличко (*15 грудня 1958, Львів — †31 грудня 1999, Київ) — дочка Дмитра Павличка, — письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка, автор праць з історії фемінізму. Закінчила романо-германський факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. З 1985 року працювала в Інституті літератури НАН України. Її перу належать численні переклади на українську мову художніх творів, серед яких «Володар мух» Вільяма Голдінга та «Коханець леді Чаттерлей» Герберта Лоуренса. Незакінченою стала її біографія видатного українського поета і науковця Агатангела Кримського.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Анатоль Перепадя (*1935, Олександрія — †9 червня 2008, Київ) — український перекладач із романських мов. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Перекладав українською з більшості романських мов — французької, італійської, іспанської, португальської, каталонської. Лауреат багатьох перекладацьких премій. Зокрема, двічі — премії «Сковорода», яку Амбасада Франції присуджує за кращий переклад, здійснений у рамках однойменної програми. Кавалер французького Ордену мистецтва й літератури Золотих пальм. Лауреат французько-української премії імені М. Зерова. У перекладах Анатоля Перепаді на українську вийшли твори Бальзака «Лілея долини»; Моріака «Поцілунок, дарований прокаженому», «Мавпуля», «Агнець», «Старосвітський хлопчик», «Гадючник»; Сент-Екзюпері «Планета людей», «Нічний політ», «Маленький принц»; Камю «Чума», «Сторонній»; Клоделя «Благовіщення Діви Марії»; Фава «Достойні громадяни»; Шаша «Будь яким способом»; Моравіа «Увага до жінки»; Макіявеллі «Флорентійські хроніки»; Кальвіно «Розполовинений віконт»; Амаду «Велика пастка», «Малий боянець»; Сервантеса «Дон Кіхот» (у співавторстві); Карпентьєра «Розправа з методом»; Сеабра «Чи любиш ти Блеза Сандрара?», М.Пруста «У пошуках утраченого часу»; Петрарки «Канцоньєре» та ін.
Юрій Покальчук (*24 січня 1941, Кременець, Тернопільська область, УРСР — †10 вересня 2008, Київ) — український письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук. У колишньому СРСР був першим перекладачем творів славетного аргентинського письменника-культоролога Хорсе Луїса Борхеса. Перекладав Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Кортасара, Амаду, Маріо Варгаса Льосу, Кіплінга, Рембо та багато інших, написав 17 художніх книг. Знав 11 іноземних мов, вільно володів польською, англійською, іспанською, французькою мовами.
Андрій Содомора, кандидат філологічних наук, лауреат літературної премії ім. Максима Рильського. Народився у грудні 1937 року на Львівщині, у с. Вирів Кам’янко-Бузького району, у родині священика. Студіював класичну філологію у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, ще студентом почав перекладати твори античних авторів. Андрій Содомора продовжує латинську «борозну» Миколи Зерова, грецьку — Бориса Тена. Перший друкований переклад — 1963 року. У 1982 році видав повість про Горація «Наче те листя дерев», у 1983 році — першу книжку «Жива античність». Книжка 1999 року «Наодинці зі словом» була відзначена грамотою VII Форуму видавців у Львові.
Борис Тен (справжнє ім’я і прізвище Микола Васильович Хомичевський, 9 грудня 1897, с. Дермань — †12 березня 1983, Житомир), поет і перекладач родом з села Дермань (західна Волинь). Впродовж 1951-1955 років викладав латинську мову в інституті іноземних мов, а відтак – у Житомирському педінституті імені Івана Франка. Перекладав твори Есхіла, Гете, Міцкевича, Шекспіра, Шіллера, Пушкіна… Упродовж 31 року працював над перекладом “Одіссеї” та “Іліади” Гомера. Лауреат премії імені Максима Рильського, заслужений діяч польської культури. За переклади з Ю. Словацького, А. Міцкєвіча, Є. Жулавського дістав нагороду Міністерства Культури і Мистецтва Польщі. 1970 року видав книгу сонетів “Зоряні сонети”, де зібрана його оригінальна творчість. Володів українською, грецькою, латинською, польською, німецькою, французькою, російською і чеською мовами.
Григорій Чубай (23 січня 1949 — †16 травня 1982) — український поет, перекладач. Народився 23 січня 1949 року у селі Березини Козинського району Рівненської області у селянській сім’ї. Навчався у Козинській середній школі, Московському літературному інституті. У 1970 році одружується та залишається жити у Львові на Погулянці. Організовує та видає «Скриню» — один із перших самвидавівських журналів України, де друкуються твори Г. Чубая та його друзів. Переклади з Блока, іспанських, чеських та польських поетів. У 1990 році вийшла його книжка «Говорити, мовчати та говорити знов», перекладена польською та іспанською, а у 1999 — «Плач Єремії».
Віктор Шовкун — (14 березня 1940, с. Манченки Харків. Обл.)— український перекладач, письменник, літературний редактор. Позаяк батьки померли досить рано, виховували віктора баба Пріська (Єфросинія) з дідом Петром. Саме дід Петро, який у І Світову війну побував у німецькому полоні й опанував основи німецької та французької мов, прищепив Вікторові любов до іноземних мов. Віктор Шовкун активно перекладає дотепер. З англійської — Агату Крісті та Едгара По, Стівена Кінґа, Дж. Орвела; з французької — О. Де Бальзака, Анатоля Франса, Ж. Сіменона; з іспанської — Г. Г. Маркеса, Х. Л. Борхеса; з іспанської — Ч. Павезе; з португальської — П. Коельо, Ж. Сарамаго та багато інших.
