– Богдане, твоє захоплення старовиною почалось давненько, правда ж?
– Так, почалось ще з дитинства. Одягом і реконструкцією захоплююсь з 9-го класу, а це вже 15 років. Спочатку я збирав старі монети, потім – польські тарелі, згодом – сорочки і повні гуцульські строї. Розпитував старших людей, як правильно укомплектувати строї та з якого вони села чи присілка.
– Пригадую, колись у Львові ти показував зібраний альбом зі старовинними гуцульськими світлинами людей у народних строях. Ти й далі збираєш світлини? Скільки уже маєш в колекції?
– Так, старі фотографії я збираю давно. Зараз у моїй колекції 900-1000 шт. Спеціально їх не сортую, але маю багато повноцінних родинних збірок. На них навіть видно, як зростали діти, як змінювався їхній одяг. Окремо збираю старі фотографії у людей, котрих знаю особисто, тому можу легко позначити, хто на цих світлинах зображений, відскановую їх. А невеличку частину, може із 20 % купую на базарах, тому непросто вгадати, хто там зображений. Хіба що із строю, в якому вбрані люди.
– А твоє захоплення народними строями і вишивкою займає увесь час чи є ще якась важлива робота?
– Велику частину мого часу, особливо влітку, займають туристи. А ще – майстер-класи та іноді – поїздки до Києва чи Львова. Коли ж надворі менше роботи, а це переважно взимку, реконструюю стародавні сорочки. Бо це потребує багато часу і праці. Раніше робив головні убори і силянки. Тепер виготовляю сорочки на продаж.
– Ти знаходиш і реставруєш старовинні сорочки і взори чи комбінуєш свої?
– Беру за основу старі сорочки і часом додаю щось своє. Іноді не можу потворити окремих швів, не знаю цих технік шиття. А ще намагаюсь не давати таких ядучих кольорів, які були на сорочках 30-х років ХХ ст.
– Свого часу ти закінчив Київський Нац. Університет ім. Т. Шевченка. Який фах ти здобув і чи користуєшся ним у житті?
– Так, я закінчив історичний факультет КНУ в 2014 році. Захищав свою роботу із косівської кераміки на кафедрі етнології. Та тепер займаюсь в основному сорочками.
– Також на ФБ написано, що ти працюєш у “Дідовій Хатчині”, яка збирає навколо себе надзвичайно унікальних та світлих людей. Кожен є цінним та важливим в творенні цього місця. І так хочеться мати широкі плечі та руки, щоб охопити всіх міцно – міцно в теплих обіймах! А можна детальніше?
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Це – проект моїх друзів, недалеко від мене. Там збираються гончарі, художники, музиканти. Проект ще розвивається і не є комерційним. Ті, хто хоче приїхати на Гуцульщину, можуть також побувати у “Дідовій хатчині” та відчути себе ближчим до природи і поспілкуватись із місцевим населенням.
– Як виглядає твоя діяльність протягом року? Наприклад, взимку ти більше робиш що? А навесні і восени? І влітку, мабуть, часу зовсім обмаль? Розкажи, якщо не секрет.
– Взимку – активніше шию, бо мало туристів. А з весни до осені – часу дуже мало на все.
– Де можна побачити твої сорочки? Може, хтось би купив собі гарну обновку до свят?
– Так, запрошую на свою сторінку у Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100002966391876 Мені можна писати і запитувати про все, що кого цікавить. Також запрошую на Гуцульщину.
Дякую за цікаву розмову. Нехай тобі щастить на добрих людей і цікаві події в житті!
Фото – з архіву Богдана Петричука
Спілкувалась Оксана Кришталева зі Львова
