Богдан Петричук з Бабина

- Богдане, твоє захоплення старовиною почалось давненько, правда ж?

- Так, почалось ще з дитинства. Одягом і реконструкцією захоплююсь з 9-го класу, а це вже 15 років. Спочатку я збирав старі монети, потім - польські тарелі, згодом - сорочки і повні гуцульські строї. Розпитував старших людей, як правильно укомплектувати строї та з якого вони села чи присілка.

- Пригадую, колись у Львові ти показував зібраний альбом зі старовинними гуцульськими світлинами людей у народних строях. Ти й далі збираєш світлини? Скільки уже маєш в колекції?

- Так, старі фотографії я збираю давно. Зараз у моїй колекції 900-1000 шт.

Спеціально їх не сортую, але маю багато повноцінних родинних збірок. На них навіть видно, як зростали діти, як змінювався їхній одяг. Окремо збираю старі фотографії у людей, котрих знаю особисто, тому можу легко позначити, хто на цих світлинах зображений, відскановую їх. А невеличку частину, може із 20 % купую на базарах, тому непросто вгадати, хто там зображений. Хіба що із строю, в якому вбрані люди.

- А твоє захоплення народними строями і вишивкою займає увесь час чи є ще якась важлива робота?

- Велику частину мого часу, особливо влітку, займають туристи. А ще - майстер-класи та іноді - поїздки до Києва чи Львова.

Коли ж надворі менше роботи, а це переважно взимку, реконструюю стародавні сорочки. Бо це потребує багато часу і праці. Раніше робив головні убори і силянки. Тепер виготовляю сорочки на продаж.

- Ти знаходиш і реставруєш старовинні сорочки і взори чи комбінуєш свої?

- Беру за основу старі сорочки і часом додаю щось своє. Іноді не можу потворити окремих швів, не знаю цих технік шиття. А ще намагаюсь не давати таких ядучих кольорів, які були на сорочках 30-х років ХХ ст.

- Свого часу ти закінчив Київський Нац. Університет ім.

Т. Шевченка. Який фах ти здобув і чи користуєшся ним у житті?

- Так, я закінчив історичний факультет КНУ в 2014 році. Захищав свою роботу із косівської кераміки на кафедрі етнології. Та тепер займаюсь в основному сорочками.

- Також на ФБ написано, що ти працюєш у "Дідовій Хатчині", яка збирає навколо себе надзвичайно унікальних та світлих людей. Кожен є цінним та важливим в творенні цього місця.

І так хочеться мати широкі плечі та руки, щоб охопити всіх міцно - міцно в теплих обіймах! А можна детальніше?

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

- Це - проект моїх друзів, недалеко від мене. Там збираються гончарі, художники, музиканти. Проект ще розвивається і не є комерційним. Ті, хто хоче приїхати на Гуцульщину, можуть також побувати у "Дідовій хатчині" та відчути себе ближчим до природи і поспілкуватись із місцевим населенням.

- Як виглядає твоя діяльність протягом року? Наприклад, взимку ти більше робиш що? А навесні і восени? І влітку, мабуть, часу зовсім обмаль? Розкажи, якщо не секрет.

- Взимку - активніше шию, бо мало туристів. А з весни до осені - часу дуже мало на все.

- Де можна побачити твої сорочки? Може, хтось би купив собі гарну обновку до свят?

- Так, запрошую на свою сторінку у Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100002966391876 Мені можна писати і запитувати про все, що кого цікавить.

Також запрошую на Гуцульщину.

Дякую за цікаву розмову. Нехай тобі щастить на добрих людей і цікаві події в житті!

Фото - з архіву Богдана Петричука

Спілкувалась Оксана Кришталева зі Львова