– п. Катерино, що у Вашому теперішньому житті займає найбільше місця і часу?
Мені важко відповісти на це питання. Відчуваю: обмаль часу. Бо: працюю над «Перетнути ріку» – новий роман та «Порадник з образотворчого мистецтва для дітей», що вимагає уточнень, навчань. Є в групі по програмі від МО для Нової школи, – мушу вчитись. В рамках симпозіуму із скульптури в Миколаєві, пробую опанувати камінь, а ще спільні з чоловіком подорожі і виставки в рамках проекту «Схід-Захід-Єднання» і з ними презентації, майстер-класи, зустрічі, що теж вимагає праці над собою.
– Як Вам вдається поєднувати побут і творчість?
В нашій родині нема поділу на обов’язки, кожен робить що може, з урахуванням особистих планів та зайнятості і з загальними потребами. Тому нема особливих труднощів. Коли працюємо творчо -відходимо від побуту, а коли робимо якусь працю в господарстві, разом чи окремо, – відпочиваємо від творчої роботи і думаєм, обговорюємо, радимось.
– Ви зі своїм чоловіком Володимиром довгий час прожили у США, вели там програми на радіо. Що цікавого було в цей період? Яких непересічних людей ви (обоє) там зустрічали? Як було працювати на радіо?
Коли потрапляєш в середовище діаспори, починаєш відчувати, як світ звужується, стискається. Дуже шкодую, що не вдалось привезти записи радіопрограм – того, що за 13 років було напрацьовано. (Не дотримали слово наші знайомі, не переслали їх нам…) Бо були там важливі інтерв’ю з Надією Світличною і Семеном Глузманом, з Ніною Строкатою-Караванською і Святославом Караванським, Борисом Антоновичем і його дружиною Орисею, Уляною Дячук і Валентиною Євич, нашими курбасівцями і Ніною Матвієнко…
Цими днями до України в рамках проекту Фулбрайта прилетіла Надя Тарнавська. Вона народжена в США. Вела англомовну сторінку програми – це ще одна цікава особистість, дуже творча і креативна.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Всього, що організовували, в чому працювали, не перелічити. От для прикладу: дитячий фестиваль «Україна у серці у моїм», (участь в якому брали діти працівників посольства з Вашінгтону), виступи театрів і творчих колективів (ансамбль «Вірського», ансамбль «Колаж», театр ім. Леся Курбаса, театр ім. Марії Заньковецької,) виставок, (Богдан Горбаль, Богдан Сорока, Еко Козак, Іван Сколоздра та ін.), що стало досвідом і найбільшим скарбом в нашому житті.
– Діти і внуки та спілкування з ними. Пригадайте цікаві фрагменти й події.
Колись тринадцятирічний син сказав: “Не бійся, я з тобою”; дочка в шкільному творі написала: «З часом мамині друзі стають моїми». Тепер і не зрозумієш, де чиї друзі, бо тепер і друзі дітей, і наші – всі разом, та й онуки підростають, і їх приятелі є для нас цікавими. Вчимося з ними, ділимось своїм, пізнаємо їх світ і слухаємо їх думок, часто дуже мудрих. Нам добре разом, коли зустрічаємось: є чим кожному поділитись з іншими. Тому перше, що зробив Володимир, коли ми облаштовували нашу «садибу» – великий стіл в садку, де вся родина може збиратись. Це не буває часто, бо всі живуть за доволі насиченими розкладами, але… це завжди гамірно і радісно: дочки, зяті, син, невістка і семеро онуків, а ще мій брат з родиною, сестра Володимира, друзі… і це – щастя!
– Чи берете активну участь у мистецькому житті в Україні?
Ми не беремо участь в мистецькому житті України, ми живемо в ньому. Це і виставки, і зустрічі, і майстер класи, і «Дні відкритих дверей в майстерні», один з таких буде 7 жовтня. Запрошуємо і вас, буде цікаво! Володимир презентуватиме свої нові мистецькі пошуки, розповідатимемо про те, що пізнали, відвідуючи міста Півдня і Сходу, про зустрічі, про нові проекти.
Дякую за розмову. Бажаю Вам і рідним здоров’я, наснаги і часу на все цікаве та корисне!
Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів
