Наталія Іваничук – чи важко перекласти зі скандинавської?

Насамперед трішки про Вас – Наталя Іваничук, укр. перекладачка з німецької, норвезької, данської та шведської мов. Донька відомого укр. письменника Романа Іваничука. Закінчила Львівський державний (нині — національний) університет ім. Івана Франка за спеціальністю германська філологія (1982). Була учасницею літніх шкіл в норвезькому Університеті Осло (1998), Українського Вільного університету в Мюнхені (1992, 1993, 1994).

Раніше працювала науковим співробітником і викладачем німецької мови, тепер викладає норвезьку на факультеті міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка і перекладає.

– Пані Наталю, Ви активно (плідно і цікаво) перекладаєте зі скандинавських мов. Чому саме з цих мов і як усе почалося?

– Про це мене завжди питає кожнісінький інтерв’юер. Іноземні мови від ранньої юності були моїм гоббі. Якось на другому курсі старша колега порадила знайти собі «нішу», якщо я хочу стати перекладачем, бо з німецької перекладають багато, а от, скажімо, зі скандинавських мов фахівців мало (Їх і досі дуже мало). Потім мені випадково потрапив до рук підручник, самовчитель норвезької мови.

Ось так все й почалося. Норвезьку я вивчила самостійно, згодом так само вивчила шведську, а данська дуже подібна до перших двох мов, тому з неї неважко перекладати.

– Чим Ви керуєтесь при перекладі? Спочатку уважно вивчаєте увесь текст, берете довідкову літературу чи черпаєте знання із власного досвіду?

– Це залежить від обставин. Найчастіше читаю текст, надто коли вибираю щось цікаве, аби запропонувати видавцям. Звичайно, користуюся словниками, останнім часом онлайновими, яких з’явилося доволі багато (це насамперед одномовні або енциклопедичні словники). Реалії шукаю в усіх можливих джерелах у процесі роботи – заздалегідь пошуків не веду. Дуже часто спілкуюся з авторами або з друзями перекладачами в Скандинавії. Вони надзвичайно радо допомагають і не раз рятували мене зі складних ситуацій.

– Скільки часу потрібно, аби якісно перекласти книгу обсягом 200-300 сторінок?

– Наша біда в тому, що ми – такі собі «перекладачі вихідного дня».

Вижити з самих перекладів неможливо (ні в нас, ані деінде). Я теж працюю на основній роботі, викладаю в університеті. Добре, якщо маю пари в другій половині дня, тоді можна попрацювати над перекладом з раннього ранечку. Намагаюся підлаштувати роботу так, щоб мати більше вільного часу, бо вночі працювати не можу, тільки за світлового дня.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму

– Є автори цікаві й не дуже чи переклад – це робота, і її треба зробити?

– Є цікаві і не дуже. Але більше цікаві, бо я здебільшого сама вибираю і пропоную твори для перекладу. Раніше часто погоджувалася на замовлення, тепер – чим раз рідше.

Намагаюся працювати з перевіреними видавцями, а ще ліпше з видавцями-друзями, з якими вже спрацювалася і яким повністю довіряю. І так, роботу треба зробити, а якщо поставлені жорсткі терміни, то зробити вчасно. Хоча переконана: художній переклад, як і красне письменство, гнати не можна, бо це творчий процес. Проте не завжди так складаються пазли…

– Ви мали змогу зустрічатись із авторами своїх перекладів? Вони такі ж у житті, як їхні тексти? А із ким конкретно?

– Зустрічалася з багатьма авторами. Здебільшого вони не цілковито відповідають уявному образу. Зовсім інакшим, ніж я уявляла, виявився Юстейн Ґордер, дуже приязний і відкритий, та все ж зоряна хвороба його не обминула. Віґдіс Йорт виявилася неймовірно імпульсивною – ніколи не подумала б.

Не розчарувала моєї уяви Ніна Ґрьондтведт, мила, весела й завжди життєрадісна. Кріс Тведт теж виявився таким, яким я собі його бачила.

– А бували казуси при перекладі? Наприклад, коли важко було підібрати влучний вираз чи пояснити укр. читачеві особливості скандинавського мислення?

– Казуси і труднощі трапляються на кожному кроці, але зараз я не пригадаю конкретних прикладів, надто все переплелося і перемішалося. За майже тридцять років, я переклала майже сімдесят книжок…

– Ви встигаєте поєднувати професійну і хатню діяльність? Коли можете собі дозволити не перекладати? Як відпочиваєте?

– Хатня діяльність – це певна форма відпочинку.

Але прибирання у мене, на жаль, на найостаннішому місці. Поратися в господарстві допомагає чоловік, він же й куховарить переважно. Хоча я теж люблю кухню і люблю варити вареннячка.

Якщо в мене «черга» з книжок, то можу собі дозволити тижневий відпочинок від попередньої крапки і до початку нового перекладу. Якщо заповідається мандрівка, то підлаштовую усе так, щоб вона не зірвалася, бо мандри – то святе. Колись відпочивала за книжкою, а тепер настільки втомлюються очі за роботою, що для просто читання їх уже не вистачає. Прикро, але…

Дякую за розмову. Бажаю Вам знайти час на все, що серцю миле і встигнути усе, що задумалось на благо літератури!

Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів