Тарас Пановик - вітання із Португалії
Українець із Львівщини, Тарас Пановик, уже багато років живе і працює у Португалії. Однак, думками він часто повертається в Україну.

- Тарасе, свого часу Ви поїхали в Португалію із дружиною Оксаною. Коли це було?
- Так, ми поїхали удвох ще у 2000 р. Через рік змогли привезти сина Данила, якому було 8 років.
- Там у Вас народилася донька. Діти спілкуються українською? Вони напевно більше пристосовані до тамтешнього життя.
- Так, донька Юльця народилась тут в 2006 році. Звичайно, їй легше спілкуватись португальською, бо цією мовою розмовляє у школі із друзями. (Українці, португальці, англійці, китайці і ще ого-го національностей). Вона любить співати українські пісні. Син Данило закінчив університет за спеціальністю біоінженер, робив свою дипломну роботу у Стокгольмі. Він повністю інтегрований в португальське суспільство, але пам'ятає своє коріння, адже його дитинство пройшло в Україні.

- Як Ви там живете? Як ставиться до емігрантів місцеве населення? Чи дуже помітні контрасти?
- Життя помірне, мабуть як і всюди.
- Чи багато українців у Португалії? Ви спілкуєтесь? Збираєтесь? Допомагаєте Україні?
- У містечку, де ми живемо, є велика українська діаспора. Маємо греко-католицьку церкву, де щонеділі проводяться богослужіння. Часто проводяться заходи на українську тематику: День матері, День народження Т. Шевченка.

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
- Знаю також, що у вільну хвилину Ви малюєте. І досить гарно. Ваше малярство - лише захоплення чи мистецтво для продажу?
- Захоплення, швидше всього це можна так сказати. Мені подобається бачити результат роботи. Приносить задоволення процес малювання. Звісно, деякі роботи я продаю, маючи замовлення.

- Що Ви думаєте про Україну з віддалі Португалії? Яка вона для Вас тепер?
- Безумовно, багато чого помінялося. Але, кажучи по правді, мені сумно. За останні роки війна забрала багато життів, скалічено стільки людських доль, а суттєвих змін немає. Вже не говорю про системні реформи, навіть телебачення на 80 % НЕ українське, ми себе не поважаємо. Тут, у Португалії я себе відчуваю більше українцем, аніж тоді, коли відвідую батьків.
Дякую за розмову.
Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc
Дякуємо!