Віктор Терен - про вірші та точні науки

teren_osnovna.jpg (93.89 Kb)

Віктор Терен - український політик та письменник. За фахом інженер-електронник. За творчим доробком - автор поетичних збірок: "Причетність" (1969), "Переклик" (1975), "Лінія часу" (1978), "Подих степу" (1982), "Сполохи" (1983), "Тривога і обов'язок" (1985), "В прихистку долонь" (1986), "Дым невидимых костров" (1989), "Ковила на вітрі" (1991), "Твй день на землі" (2001), "Вечір спаленої трави" (2007), "Осінні сузір"я" (2008), "Вибране" 2-х томник,(2012).Автор повістей та оповідань: "Костюмчик до осені" (1989), "Найд" (2011), "Хлопчик з планети "Ч" і Вогняні Пси" (2012).

Автор книжок для дітей: "Так весело малюється" (1980), "Мальовані рибки" (1982), "В лісі, в темному горісі" (1984), "Пташина абетка" (1989), "Старому Сому везли солому" (1996). "Риба, яка уміла грати на трембіті" (2004).

teren_knizhka_1.jpg (79.4 Kb)
teren_knizhka_2.jpg (280.12 Kb)

- Як Вам вдалося поєднати у власній особі такі різні напрямки життя: точні науки, політику та літературу? Це різні боки одного таланту чи втеча з одного світу в інший? А в якому світі Вам краще?

- Література - це моя любов, так часто ображена вимушеним жттям. Я пішов у точні науки через те, що тоді, коли я закінчував школу, на філфак можна було поступати лише маючи 2 роки трудового стажу, такі були закони в мій час.


Переді мною був вибір - або армія, або технічний ВУЗ. Армію я ненавидів через її муштру й тупість, отже пішов в авіацію (авіаційний інститут), все-таки романтика - небо, крила... В політику я пішов тому, що треба було виборювати Україну від москальні - вічного нашого ярма. А література - це любов, вірші я писав ще в школі, і тому був і залишатимуся назавжди в літературі, Слові та рідній мові і пісні. І в цьому світі, який мені пахне рідним степом, полином, маминою піснею мені найкраще, це моє.

teren_knizhka_3.jpg (340.36 Kb)
teren_knizhka_4.jpg (68.55 Kb)

- Література для Вас, очевидно, не була самоціллю? Чи я помиляюсь? То що ж для Вас література і написання віршів та повістей?

- Література для мене - це життя, любов і свобода. Це ще один світ, високий і красивий, вільний, - крім звичного світу, щоденного, в якому я мушу заробляти гроші, їздити трамваєм, носити цеглу для якогось будівництва - це, повторюю, інший світ.


Але цей інший світ нероздільний і невіддільний від того, першого, я взагалі прихильник банальної (нібито) фрази, що творча біографія невіддільна від особистої. От де я справді розкошую, так це в дитячому світі. В тому світі все інакше. Все вперше, і навіть лихо забарвлюється в кольори світліші, і тому люблю Тома Соєра, Олівера Твіста, Довженка з його "Зачарованою Десною"але зверніть увагу - в цих письменників - життя, а от Гаррі Потер - це не моє, це вигадка ради вигадки.

teren_knizhka_5.jpg (31.39 Kb)

Читайте також: 20 віршів та пісень про маму


teren_knizhka_6.jpeg (38.17 Kb)

- Звідки беруться сюжети для дитячих віршів та юнацьких повістей? (Також довідалась із Вашої біографії, що є у Вас і тексти для дорослих)?

- По-різному. Іноді веде слово і треба просто до нього прислухатися, часом з життя - з того, щоб побачив, почув, чим жив, але найчастіше - від любові. Вічне Тютюнникове - немає загадки таланту, є загадка любові.

teren_knizhka_7.jpeg (66.01 Kb)

- І все ж Вас, п. Вікторе, сміливо можна назвати відомим українським письменником.


Тобто, Ви відбулися як письменник і далі пишете?

- Я б назвав десятки імен, десятки так би мовити відомих письменників, від яких нічого не залишилося. Ні-чо-го. Але про мертвих лише добре треба говорити, або промовчати, і тому промовчу. Ви їх самі знаєте, ми їх вчили ще в школі. А вони нас вчили - ненавидіти літературу. Чи я відбувся, як письменник?Не знаю. Дехто з письменників відбувається (вживатимемо це словj) при житті, дехто після смерті, більшість - ніколи.


Знаменитості (при житті) потім забуваються, як пісня про трактористку, що тікала вд батька-матері на трактор. І навпаки. Найкраще сказала Ліна Кстенко, що слава - "то прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе".

teren_portret.jpg (60.45 Kb)

- Твори яких письменників Ви любите читати? А може маєте з-поміж них друзів?

- Розкішне запитання. Люблю страшенно недооціненого Володимира Булаєнка, чеха Костянтина Бібла, Гарсіа Лорку, стостражденного Івана Багряного, Юрія Мушкетика (можу назвати його своїм другом - ні, глибше, побратимом), звичайно ж, Екзюпері, Аполлінера, Булгакова і ще багатьох... та ні, небагатьох.

teren_z_pesikom.jpg (52.67 Kb)

- Що можете побажати сучасним дітям і підліткам?

- України.


Вільної і справді української, України, а не території, на якій колись жили українці. Щоб діти не цуралися рідної мови, любили нашу історію, нашу славу й нашу пісню. Не збивалися на чужу стежку. Ну й традиційне - щоб росли здоровими і щасливими.

Дякую за цікаву розмову.


Мушу зізнатись, що вже давно хотіла поспілкуватись із Вами, адже пам'ятаю Ваші вірші ще зі школи. Бажаю Вам здоров'я, наснаги і цікавих людей поруч!

Спілкувалась Оксана Кришталева, Львів



Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!

 

➡ Приват 4149629353047269

➡ Monobank: 4441114410047144

➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com

➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc

 

Дякуємо!

 



Підтримайте Korali.info! Become a Patron!

Korali.info (Коралі.інфо): краще україномовне жіноче видання.
© Korali.info 2015 — 2022.