Роман Коляда (нар. 1976) — український піаніст-імпровізатор, композитор, журналіст, диякон. Як може в одній людині поєднуватись так багато талантів?
– Романе, а й справді – як може в одній людина поєднатись так багато розмаїтих талантів? І котрий із них базовий?
– Дуже складно визначитися з приводу базового, бо все це як млинець: тягнеш за один край, підтягуються інші. Але мабуть в основі лежить почуття вдячності Богу за дари і бажання ними ділитися. А форма вже обирається та, яка доречна для певного моменту. Служба Божа – це пряме вираження цього бажання, радіо, музика чи поезія – опосередковані. Але корінь один.
– Коли Ви все встигаєте? Адже знаю, що й ведете передачі на радіо, маєте широке коло друзів і знайомих, їздите на джазові фестивалі тощо.
– Я не встигаю 🙂 Останнім часом вимушений переглянути свій трудоголізм, бо хочеться приділяти трохи більше уваги родині, дому, власному здоров’ю. Але практика невблаганна, маючи хороше запрошення щодо виступу, наприклад, я за найменшої можливості на нього реагую позитивно. Позаяк, як вже було зазначено, дарами хочеться ділитися.
– Ви розділяєте роботу на захоплення і роботу задля грошей чи ні? А чому? (і так – чому, і ні – чому)
– Скажімо, є речі, які я готовий робити за більші гроші, а якісь за менші. Робота на радіо, скажімо, це велика любов мого життя, але водночас і засіб заробляти на родину те, чого я не можу заробити як музикант. Написання віршів і запис музичних альбомів – це те, чого прагне душа, але я не сприймаю це як хобі, яке може бути тотально дотаційним, я намагаюся дотримуватися «балансу енергій».
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Вкладене мусить повертатися у якійсь із форм. Не обов’язково миттєво. Але. Це як різні кола кругообігу енергій в природі. Якесь є частиною харчового ланцюжка, якесь – забезпечує вищі потреби. Намагаюся балансувати. Як казав один мій знайомий: «якщо ти зупинився на вулиці, аби послухати вуличного музиканта – ти винен йому бодай малу копійчину». Намагаюся, зокрема, донести цю нехитру мудрість до своєї аудиторії. Хочеш мистецтва, яке відповідатиме твоїм запитам? Будь готовий вкладатися у нього у доступній формі. Не хочеш вкладатися? Споживай маскульт, або вигадану кимось заумь і не нарікай.
– Про особисте розкажете? Адже у Вас двоє майже дорослих дітей. Як вони сприймають Вашу творчість і як Ви сприймаєте їхній підлітковий вік?
– Вони вже студенти. Ми чимало спілкуємось, наскільки це можливо за такого ритму життя. Доня іноді виступає зі мною, співає, хоча вчиться на юридичного психолога. Вона теж шукає і знаходить свій баланс. Син вже давно працює то на телебаченні, то на радіо і займається акторською та дикторською майстерністю. Кожен з них торує власний шлях, отримуючи у родині захист і натхнення. Принаймні я намагаюся, щоб так було.
– Ваша дружина психолог. Що найбільше цінуєте у п. Галині.
– Мудрість. Здатність надихати. Талант спілкуватися з дітьми. Там де я почуваюся, наче беззахисне щось у клітці з інопланетними небезпечними істотами (тобто маленькими дітьми), вона почувається наче сопілкар з Гамельну, вони за нею йдуть. Здатність зрозуміти мене там, де ще я сам себе не розумію (це, до речі, не завжди комфортно, але дуже стимулює). Знаєте, двадцять років жити з Колядою (у нас навесні ювілей) і не придушити його – це треба мати талант.
Дякую за цікаву та відверту розмову. Нехай Вам завше вистарчає часу на те, що любите!
Спілкувалась Оксана Кришталева зі Львова
