Лялька без обличчя – немовля, берегиня, наречена

Для виготовлення ляльок брали натуральні матеріали: сіно, солому, дерево, трави, сухе листя, насіння, зерно, тканину, шматочки старого одягу, нитки. Ляльку-мотанку не шили, не проколювали голками чи шпильками – виключно мотали. Звідси і її назва – МОТАНКА. Голку можна було застосовувати лише при виготовленні одягу для ляльки і ні в якому разі не пришивати нічого до самої мотанки, не колоти її!
Розмір ляльки-мотанки визначався відстанню від кінчика вказівного пальця до зап’ястка. При виготовленні оберегів для хлопчиків чи чоловіків використовували синій, чорний і червоний кольори. Для дівчат і жінок – білий, червоний, зелений та жовтий.
Прикрашали мотанку народними орнаментами та вишивкою.
Під час створення ляльки-мотанки кожна дрібниця має своє значення. Так, нитки намотували по ходу Сонця (зі сходу на захід), по спіралі (символ безкінечності духовного життя). При цьому бажали людині для якої робився оберіг, добра і щастя, міцного здоров’я, начитували молитви.
Не можна було мотати ляльку-оберіг вночі, коли відьми і русалки виходять на прогулянку. Дуже строго дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку-мотанку так, щоб вона стала оберегом потрібно було за один раз, не відкладаючи роботу на потім. Вважалося, що зроблене вдруге, перекреслює те, що було створено вперше, і таким чином оберіг втрачає свою силу.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Голова ляльки називається «куклою». Для неї шматочок тканини складають вузенько (як пасок або крайка), а тоді згортають «рулетиком» і обмотують тканиною. «Куклою» також називають перший обжинковий сніп, закручений в особливий спосіб і дитячу «пустушку» — хліб, загорнутий в полотнинку. Тобто шматочок хліба чи тканини або зерно, загорнуте в полотнину – це голова, що уособлює дух істоти.
Народ вірив, що в мотанці знаходиться дух предків і що вона може передавати досвід з покоління в покоління. Українці вважали, що цей символ приносить їм багатство та успіх. Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом. До речі, якщо іграшки-обереги робили для старших діток, їх обов’язково підзаряджали – власник ляльки-мотанки не повинен був розлучатися з нею протягом 28 днів (місячний цикл).
Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.
Секрети виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.
Коли дівчина виходила заміж, мати дарувала їй ляльку-мотанку, як оберіг для нової домівки.
При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовля в пелюшках.
Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки-берегині вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку. Берегиням на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій.
Мотанки не мали обличчя, а замість очей, рота – хрест з ниток. Хрест у колі – це солярний знак, який несе сонячну енергетику. У голівку мотанки часто зав'язували зерна пшениці. Це також додавало їй сакрального значення, так як зерно пов'язане з померлими або ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову починає вічний кругообіг життя.
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
➡ Patreon https://www.patreon.com/uimc
Дякуємо!