Цей фестиваль став логічним продовженням роботи над статтею 2008 року для спеціалізованого журналу про собак та котів. Стаття про іграшку як для дівчаток так і для хлопчиків, тобто про ведмежат, виявилась дуже великою, попала аж у два номери журналу й під час роботи над нею, кількість опрацьованого матеріалу й нові знайомства з творчими особистостями надихнули її автора ПОДІЛИТИСЬ цією атмосферою з ширшим колом глядачів… Саме так виникла ідея провести спеціалізовану тематичну експозицію вперше у Львові, та й вперше в Україні, у такому масштабі.
Ідея проекту належить мистецтвознавцеві Ірині Сорокіній, а з ініціативи та за сприяння арт-менеджера проекту Ганни Гаврилів виставка отримала масштаб фестивалю: до виставки були долучені різноманітні майстер-класи, літературні марафони, експозиція художньої фотографії, супровідні авторські проекти тощо.
Спочатку фестиваль представляв одночасно різні ляльки авторської роботи і проходив наприкінці вересня, одразу ж після книжкового Форуму. Згодом фестиваль «Ляльковий світ» розлився у три творчі річки: «Lady and Teddy», «ETHNO’лялька» й «Авторська ялинка» (останні пару років автори відмовились від зимового проекту, з огляду на величезну кількість різноманітних тематичних ярмарок приурочених періоду активної купівлі подарунків). Усі проекти фестивалю відбуваються в різний час і, звичайно ж, із різними експозиціями. Етноляльку представляють навесні, Леді й Тедді, вже традиційно восени. Робота над фестивалем триває постійно. Про це – розмова з Іриною Сорокіною.
– Ірино, за цей час вже багато що зроблено і переосмислено. Цей фестиваль важко робити чи цікаво? Що спонукає тебе до його проведення?
– Час насправді дуже швидко біжить. Поступово все тяжче дивувати глядача новинками, адже сьогодні в інтернеті, у соц. мережах майстри різних жанрів, рівнів та напрямків активно користають з можливостей електронної комерції. Тож показати щось таке, чого ще не бачили, стає дедалі важче. Проте, контакт з реальним об’єктом і з тою самою лялькою чи ведмедиком на фото – це зовсім різні враження. Водночас й у майстрів дедалі більше можливостей для самопрезентації. Окрім інтернету все ширшим стає ринок пропозицій. Переважно це ярмаркові тематичні формати на 2-3 дні, де автори самопрезентуються, спілкуються з глядачем й самостійно продають свої творіння.
– Як вдалося поєднати «Lady and Teddy» та «ETHNO’ляльку»?
– Якось так склалось, що назва «Lady and Teddy» була озвучена ще наприкінці літа 2009 року моєю коліжанкою Галиною, проте тоді «не прижилась». Адже починаючи, ми не знали, що саме буде представлено, які саме ляльки будуть. Та й мотанки тоді були значно краще відомі за авторську ляльку з інших матеріалів. Тож назву обрали ширшу, а от після 2 років існування в спільному Ляльковому світі мотанки попросились в окрему категорію. Кількість майстрів різних напрямків дозволила розширити фестиваль на кілька категорій.
– Чи є амбітні плани зробити цей фестиваль більш масовим або розширити його напрямки?
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Плани, на разі, триматись у форматі двох проектів. Я вже казала, альтернатив стає усе більше, все частіше українські лялькарі та теддисти подорожують в інші країни на салони, зокрема до Нідерландів, Німеччини, США. Ми ж тримаємось у своєму оригінальному форматі.
Цікавинки Лялькового світу
• Слово «лялька» походить від богині весни Лялі (Лелі), що символізувала весняне відродження природи. Слово «етнолялька» – нове цікаве утворення в українській лексиці. А проект «ЕTHNO’лялька» – тематичне відгалуження щорічного львівського фестивалю «Ляльковий світ», що передбачає презентацію етнічних українських ляльок та їх сучасних авторських інтерпретацій, індивідуальні тематичні проекти, літературні зустрічі та майстер-класи.
• Кілька років тому усі охочі мали змогу послухати лекцію дослідниці Громовиці Бердник про ритуальні та магічні властивості ляльок-мотанок.
• У 2011 році організатори фестивалю отримали диплом від Книги рекордів України, де було зафіксовано факт створення найбільшої на той момент мотанки в Україні.
• Диплом Книги рекордів України отримали також автори –виконавці найбільшої мотанки : львів’янка Оксана Смерека –Малик та гості з Черкас Лариса Теліженко -Городянко.
• Географія – як для «етноляльки» доволі неочікувана: автори – не лише етнічні українці, які живуть на території України, але й українські емігранти з Польщі та Туреччини, уродженці Росії.
• Літературний марафон для дорослих «Ностальгія за лялькою» (2008-2009) підтримали відомі львівські письменниці Галина Пагутяк, Ева Ґата, Христина Лукащук, поет Гриць Семенчук, а також Устина Лукащук та Юлія Кміть.
• У кожному проекті фестивалю беруть участь від 40 до 70 авторів з різних куточків України та з закордону (Молдова, РФ, Польща, Бельгія, Нідерланди, були учасники з Німеччини, Туреччини та США).
• Обличчя фестивалю – афішні ляльки та ведмедики переважно виконуються на замовлення організаторів й до оприлюднення афіші ніде не показуються. Георгафія їх теж охоплює різні куточки нашої держави.
• Гарно зарекомендувало себе поєднання виставкових лялькових робіт з різними художніми та концептуальними авторськими проектами. Протягом років на фестивалі представляли свій доробок львівські метри Юрій Кох та Сергій Резніченко, теддист- художник Оксана Скляренко (Київ), львів’яни Ілона Муравйова та Тетяна Шепеть, Світлана Стародубцева, Ганна Данчишин, Володимир Грицак ,Наталія Калініченко •та Проців Вікторія, ілюстратор з Івано-Франківська Світлана Балух, на фестивалі експонувались романтичні лялькові акварелі Нани Деменкової (Севастополь), львівяни бачили кілька живописних творів Сергія Кроповінського (Харків) та Лариси Пуханової (Київ). Весною 2016 року було представлено ткано – витинанковий проект Марії Антоняк й Дарії Альшкіної, й концептуальне бачення мотанки Ірини Бердаль –Шевчик, а вже восени 2016 було представлено великий персональний живописний проект Теодозія Салія (До 80-ліття ювіляра). На весну 2017 планується оригінальна вистаква живопису на склі Ірини Сардак (Луцьк).
• Найдорожча лялька в світі називається „Птахолов” і коштує 6,25 млн. доларів. Найстаріша лялька виконана з кості мамонта і нараховує 35 тис. років. В аристократичних сім’ях Британії і досі передаються з покоління в покоління старовинні ляльки, які були вручені їх предкам королем за заслуги перед імперією.
• Крізь феномен ляльки ми можемо прогледіти історію і розвиток людства: її клали в колиску до немовляти, дарували разом з посагом, замовляли на щастя та спалювали на відведення недуги, вона була берегинею роду і передавалась від баби до онуки, відображаючи еволюцію колективного підсвідомого нації від давніх часів і аж до сьогодення.
• На сьогодні в світі працює більш ніж 100 музеїв ляльок, велика частина фонду зосереджена в приватних колекціях. Щороку проходять десятки спеціалізованих міжнародних виставок, салонів, фестивалів та аукціонів.
На жаль, авторська лялька недостатньо представлена в Україні, а роботи талановитих лялькарів не відомі широкому загалу. Ми не говоримо вже про колекційні шедеври французьких та німецьких майстрів, які справедливо вважають, вершиною світового лялькарства. Натомість наша культура ляльки формується навколо дешевих виробів китайського виробництва, саме цьому явищу ми намагаємось протидіяти, показуючи можливості авторських робіт й долучаючи до нашого Лялькового світу усе більше поціновувачів прекрасного, що хоча б на якусь мить мають змогу повернутись до безтурботних спогадів дитинства. Бережіть дитину в собі!!!
Фото Ірини Бердаль-Шевчик, Оксани Кришталевої та з архіву фестивалю.
Спілкувалась Оксана Кришталева
