Детальніше про театрально-журнальну «кухню» і довкола-видавниче життя розповіла мені Юлія Поліщук – одна з постійних авторів «Незалежного театрального журналу Коза» і головний редактор «Шалених Козюльок».
– У мистецьких колах знають і люблять ваш незалежний театральний журнал КОЗА. Скільки номерів уже вийшло?
– На сьогодні існує 7 номерів «Незалежного театрального журналу Коза» які реально погортати в руках. 7 номерів – це 6 журналів, оскільки найперший журнал, так званий «червоний» номер є Пілотним, а два номери №3/4 та № 5/6 є спареними. Також існує Коза №8! Однак вона до сих пір залишається в рукописному варіанті і чекає на друк.
– Як виникла ідея робити додаток для дітей «Шалені козюльки»?
– Перші «Шалені Козюльки» були одним із додатків до 7-ї «Кози» просто як окрема рубрика для дітей, видана окремою вкладкою у вигляді журналу. Вона продавалася в одному конверті разом з «дорослою Козою». Це була спроба зробити журнал «Коза» сімейним, розширити аудиторію читачів, щоб в ньому кожен член Родини міг знайти щось для себе. «Коза» для будь якого віку! Згодом виникла думка розвинути ідею і зробити «Шалені Козюльки» не просто додатком чи рубрикою «Кози» а окремим виданням для дітей, яке, однак, повністю зберігало б основну ідейну та естетичну концепцію оформлення дорослої «Кози». На сьогодні існує три номери «Козюльок»: один – пілотний ( який був додатком до 7-ї «Кози») , і два вже окремих номери: №1 і №2. А також готується, правда з великими перепонами і затримками, третій номер «Шалених Козюльок».
– Чому саме про театр? Де берете матеріали?
– Про театр тому, що його засновники Богдан Поліщук і Олена тоді ще Рачковська ( а тепер теж Поліщук ), вирішили створити журнал коли ще були студентами Київської академії мистецтв та архітектури і вчилися на факультеті сценографії. Тут зустрілися дві амбіційні ідеї молодих митців : зробити власне друковане видання і фахова самореалізація. В результаті вийшло мистецьке театральне друковане видання. Тексти в «Козу» пишуть різні люди: і журналісти, і театрознавці, і викладачі, і ми самі.
– Чому ви обрали саме формат нарисованого і саморобного? Чи плануєте надалі поєднувати комп’ютерну верстку і арт-стиль?
– Відповідь на це питання частково випливає з попередньої. Оскільки журнал започаткували саме художники, а не теоретики, то він виник, перш за все, як майданчик для самовираження. Звідси й стиль. Тобто на вибір стилю найбільше вплинуло бажання реалізуватися в ньому перш за все як художники. Окрім того, особливість саме такого художнього підходу в оформленні свідомо була закладена як своєрідна родзинка видання, яка мала одразу виділити журнал серед всієї іншої друкованої періодичної продукції в Україні на той час. Фішка полягала у відсутності фотографій і друкованого наборного шрифту, які є обов`язковими в усіх інших періодичних виданнях. І ця фішка спрацювала одразу.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
А верстка і редагування статей та малюнків, тобто підготовка до друку, все одно комп`ютерні. Тобто від сучасних технологій, які допомагають перевтілити ідею в конкретну матеріальну річ, ніхто не відмовлявся. Врешті решт, це видання не Івана Федорова
– Хто входить до редколегії журналу? Із ким співпрацюєте? Хто чим займається у житті поза журналом КОЗА?
– Кожен номер «Кози» робить багато людей. Перелічити всіх митців, які вклали своє натхнення і працю в написання текстів або оформлення статей Кози, дуже важко, оскільки за роки існування видання це вже не один десяток людей. Всі вони цікаві творчі особистості і часто наші добрі друзі! Це дуже колективна праця. І тут необхідно підкреслити, що це є абсолютно волонтерська робота. Тобто гонорар на свою частину праці ніхто не отримує!
Але основна команда – це, звісно, засновники журналу: Богдан і Олена, вони ж є головними редакторами. Тобто саме Богдан з Оленою вирішують основну концепцію кожного номеру журналу, шукають і запрошують людей, які будуть робити цей номер, а потім збирають і редагують готові матеріали. Олена також робить верстку журналу.
Окрім Богдана і Олени в постійну редколегію входять літературні редактори. «Коза» мала кількох літературних редакторів протягом своєї історії, це : Євгенія Гринь, Галина Листвак, Олеся Томенко.
Я – головним редактором «Шалених Козюльок» з того часу, як дитячий журнал став окремим. Я також є однією, мабуть навіть єдиною, серед постійних авторів «Кози» які починали працювати разом ще з пілотного номеру і співпрацюють до сих пір, не пропускаючи жодного номеру. Частіше я оформлюю статті як художник. Але іноді пишу тексти. Це стосується «Кози» і «Козюльок». Обкладинки Козюльок» окрім пілотного номеру, малюю також я. А всі обкладинки «Кози» зробив Богдан.
Літературним редактором «Козюльок» є Галина Листвак – викладач на кафедрі редагування Львівської академії друкарства, кандидат наук і просто наш хороший друг.
А взагалі, всі хто бере участь у створенні журналу чи в інших проектах «Кози» – це окремі творчі особистості: художники, журналісти, редактори, письменники. Тому, звісно, кожен з них в своєму житті бере участь в різних творчих проектах чи створює власні. Таким чином «Коза» для кожного з її творців це лише один з багатьох проектів, але щиро надіємося, що один із улюблених або хоча б цікавих
– Життя «Кози» поза журналом»
– За роки свого існування «Коза» вийшла за рамки одного проекту – друкованого журналу і стала своєрідним креативним майданчиком який організовує різні мистецькі акції та об`єднує творчих людей, які бажають самовиражатися подібним чином і мають свої ідеї або пристають до наших. Спробую пригадати деякі з них:
- – «Коза» як співорганізатор проекту «Журнальний зал» на ІІІ Книжковому Арсеналі в Києві ( 2013 рік) – на якому були виставлені періодичні друковані видання ХХ століття з приватних колекцій.
- – виставка «Українська традиція мальованої обкладинки періодичних видань» ( м. Киїів, Музей книги і друкарства України, 2016). Там було представлено обкладинки українських журналів з фондів музею та обкладинки «Кози» і «Козюльок» як зразок продовження традиції у сучасному книжковому світі.
- – «Коза» була організатором або співорганізатором чи інформаційним партнером ряду художніх виставок молодих сценографів та персональних виставок сценографії Богдана Поліщука у Києві, Львові, Харкові.
- – Окрім «Шалених Козюльок» до Сьомого номеру «Незалежного театрального журналу Коза» був випущений аудіо – диск із записами інтерв`ю відомих діячів театрального мистецтва та піснями львівського гурту «Курбаси». А також окрему книгу з двома п`єсами: «la sainte courtisane або жінка, осипана коштовностями» – незакінчена п`єса Оскара Вайльда, яку спеціально для «Кози» переклала українською з англійської Катерина Міхаліцина ( львівська поетеса, літературний редактор вид-ва «Старого лева» та перекладач) та «Катрін у пастці» Марії Вакули – молодого українського драматурга яка виборола трете місце на другому фестивалі сучасної драматургії «Драма.UA»
- -Окремим проектом можна назвати колядницьку ватагу «Коза», яка, от уже років із ….7, а може і більше років, ходить у різдвяному вертепі чи водить «Козу» на Василя по вулицях і домівках Києва. Пару разів завітала навіть у Львів. Наколядовані гроші спершу розподілялися чесно між усіма учасниками, потім виникла ідея збирати на друк журналу, останніми роками гроші вирішили віддавати на лікування наших Героїв в госпіталь. Так відбулося і цього року.
– Презентації журналу КОЗА – це завжди яскраве дійство в костюмах і з неймовірно креативними людьми. Пригадайте, що найцікавішого і де було на презентаціях? (Відомих людей, випадки, сценки, розіграші).
– Ох….не просте питання. Справді, за ці вже майже 9 років було дуже багато всіляких акцій театралізованих презентацій, перфоменсів. «Коза» була учасником , організатором чи співорганізатором чи інформаційним партнером фестивалів і конкурсів, серед яких «Книжковий Арсенал « ( м. Київ), «Форум видавців» ( м. Львів»), «Азбукове королівство Магів і Янголів» ( м. Київ), «Драма.UA»( м. Львів), «Інтерлялька» ( м. Ужгород)… Тобто в цих усіх дійствах брало участь дуже багато людей. А серед глядачів було ще більше!
Всі презентації були по-своєму цікаві і неповторні. Наразі пригадується презентація, здається другого номеру у Львові, в театрі ім. Курбаса де ми витягували номери журналів зі скрині і розігрували їх, проводячи вікторину. Презентацію у Львівській «Дзизі» нам прикрасили своїм чарівним співом креативні дівчата з «Курбасів» – Марічка Оніщук та Наталя Рибка-Пархоменко. Цікавою також була презентація в музеї Соломії Крушельницької. Для неї Олена спеціально випекла булочки за рецептом, записаним в особистому автентичному блокнотику пані Крушельницької , який зберігається в фондах музею і який нам дали спеціально для того, щоб цей рецепт ми відсканували і надрукувати на сторінках нашого журналу! Його можна знайти в № 5/6, до речі, в оформленні львівської «Аграфки». Цими булочками з молочком і узваром ми пригощали наших гостей.
Але звісно, найяскравішим спогадом завжди буде залишатися презентація першого – пілотного номеру журналу! Вона відбулася в травні 2009 року в Києві, в мистецькій галереї ім. Олени Замостян при Києво-Могилянській академії. Це була виставка театрального плакату, яка мала назву «Театр на папері». ЇЇ організували Богдан з Оленкою, на ній було представлено роботи 4-х художників: Богдана, Олени, Олі Юрасової (теж студентки кафедри сценографії Київської академії мистецтв) і мої.
Власне, ми і були тими чотирма людьми, які зробили повністю, від початку до кінця, від оформлення до текстів цей перший журнал. Моя участь в пілотному номері була дуже скромною і обмежилася лише написанням тексту жартівливого театрального гороскопу в рубрику «Козячі штучки». Три стіни виставкової зали були завішані ескізами плакатів, а четверта була зайнята мальованими сторінками першої «Кози», вони були накриті тканиною, яка під час відкриття була урочиста знята. Стіни зали були креативно оформленні і вигляді вулиці, ніби на будинках висять ці плакати. Під час відкриття підлогу підмітали двірники, грали і співали вуличні музиканти, в кіоску продавали справжнє морозиво, а за столиком можна було придбати свіженьку ПЕРШУ «Козу»! Виставка і сама презентація тоді справді були дуже цікавими, хвилюючими, і звідти «Коза» почала свій шлях у великий світ.
Дякую за розмову.
Бажаємо «Козі» й «Шаленим козюлькам» свіжої травички і успіхів!!!
Спілкувалась Оксана Кришталева
