Зимове сонце на плечі, мов глек.
Внизу далеко смужечка дороги.
Сніги і я. Над присмерком смерек –
усіх печалей білі епілоги.
Ліна Костенко
З погляду науки астрономії 22, 23 та 24 грудня – найкоротші дні в році, а ніч з 21 на 22 – найдовша. У такому положенні сонячний диск затримується впродовж цих трьох днів (звідки й походить власне назва “сонцестояння”) – і вже, починаючи з 25 грудня, поступово піднімається над горизонтом. Сонце повертає на весну, дні збільшуються. Сонце вступає в знак Козерога, починається астрономічна зима.
Здавна саме це триденне “завмирання” Сонця і наступне його “народження” святкувалося як Свято народження молодого Сонця. Наші пращури святкували Різдво Коляди – язичницького сонячного божества (звідки і походить назва традиційних святкувань – колядок). Сонячне колесо, символ зимового сонцевороту, до сих пір присутнє на різдвяних святах у Карпатах: колесо вкривають горючим матеріалом, підпалюють і пускають з гори.
Головний атрибут українського святкування Різдва – це восьмикутна зірка. Це – символ народження Бога, сонця і світла. Саме таке походження має колядницька зірка. Цей символ зустрічається фактично в кожному напрямку народного мистецтва з давніх давен: в українських писанках, українській вишивці, народному різьбленні, витинанці.
За легендою, Священний камінь Алатир (латир, алтар, олтар, вівтар) – це священний “живий камінь”, що лежить у Вирії (Раю). На ньому росте Дерево Роду (Життя). Із нього виходять і в ньому сходяться всі дороги. Алатир уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється у незліченній і безкінечній кількості живих зародків-бруньок, що лежать під священним каменем і ними щовесни Дажбог засіває землю і людство.
Зірка-Алатир являє собою український коло-рік у вигляді восьми головних циклів: Коляда, Масляна, Великдень, Трійця, Купала, Спасівка, Рожаниці, Діди. Він же, восьмикутник, є характерним і для народної орнаментики, особливо гуцульської. Езотерично, Алатир являє собою октаграму: проекцію ромба (небесний світ) на квадрат (матеріальний світ), та їх взаємне пересікання . Ідеологічно, це символ Бога-Творця, символ Порядку і Світобудови. Він зв’язує усі сторони світу і позначає абсолютний баланс, гармонію і рівновагу, здійснюючи потужну цілющу дію.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Споконвіку, наші Пращури використовували восьмикутну зірку як універсальний оберіг у своєму побуті. У кожній хаті на Святвечір стояв Алатир – він беріг мешканців і відганяв лихо від оселі.
В Україні традиція виготовлення різдвяних звізд особливо поширена. Колись, кожен регіон мав свою специфіку виготовлення зірок. Зазвичай, їх робили із дерев’яних дощок та решета (обечайки), півтора-два метри в діаметрі. Потім обклеювали кольоровими папером і тканинами, прикрашали фольгою, стрічками й китицями. Стандартна зірка мала вісім ріжків, однак в певних областях дотримувались і більшої кількості, арґументуючи це: “чим більше, тим краще”. Сама зірка кріпилася на високій жердині непорушно, а промені крутилися довкола осі за допомогою блока та протягненого від нього шнурка. На одному боці зірки зображали сцени з релігійного життя, на другому – колядницькі сцени. Усередину іноді вставляли свічку, утворюючи щось на зразок “чарівного ліхтаря”. На виготовлення такої звізди йшло від тижня часу, тому їх виробляли заздалегідь.
Безліч архаїчних культур і старожитностей зберігають пам’ять про цей язичницький символ. Восьмикутні знаки зображені на давньоруських медальйонах княжої влади. Чимало восьмикутник зірок можна побачити на стелях та стінах розкішних палаців української знаті минулого, – Вишневецьких, Ґрохольських тощо.
Восьмипроменевим був і культовий індоєвропейський символ дощу – “громовик”. У шумерів восьмипроменева зірка була символом богині Інанни (Іштар в аккадській міфології), служила ієрогліфом понять “бог, небо, зірка”; в Аккаді і Вавилоні ця ідеограма висловлювала поняття “бог, сонце, зірка, рік”. У середньовічній символіці Західної Європи існувало поєднання прямого і косого хрестів, утворюючи восьмикутну зірку. У Стародавній Індії восьмипроменева зірка була символом єднання чоловічого і жіночого начал, які творять життя. Також в Стародавній Індії існувало шанування восьми напрямків горизонту; вони зв’язувалися з вісьмома богами, яких називали “вартові світу”. У скандинавській традиції світ мав вісім напрямків.
