Великодні розваги у світі

Свято Великодня у багатьох християнських країнах – це кульмінація великих духовних переживань, перехід від рабства до свободи, прославлення вічного життя і спасіння. Саме тому завершальний етап – Христове Воскресіння – такий урочистий, величний і святковий! Для дорослих це – можливість зустрітись і наговоритись, а для дітей і молоді – розважитись на зеленім лужку.

На сам Великдень дзвони у церквах б’ють увесь час. Переможним великоднім дзвоном відганяють всіляку нечисть і сповіщають світові про перемогу життя над смертю. Однією з основних розваг для хлопчаків є вдарити у церковний дзвін. Той, хто першим це зробить, для інших у громаді парубків стає справжнім героєм. Про нього всі говорять, ним пишаються, вважають його найвправнішим.

Біля дзвіниці часто шикуються черги – кожен намагається бодай декілька разів ударити в дзвін. Так коже потривати і протягом усіх трьох днів свят.

Принагідно зазначу, що сила великодніх дзвонів дуже велика – вона не лише проганяє нечисту силу, а й засвідчує славу Богові і заохочує людей до молитви, збираючи їх до церкви. Дзвони наче промовлять усім: «Ми скликаємо живих, оплакуємо померлих, відвертаємо громи, звеличуємо свята, будимо байдужих, розганяємо вітри...» Уже доведено наукою, що великодній передзвін має лікувальну і оздоровчу силу.

Гуцульські парубки люблять постріляти біля церкви із саморобних пристроїв. «Бахкають» ними раз по раз, аби відігнати «нечистого». А на осонні — гамірно і весело.

І поки парубки розважаються стрільбами, діти цокаються крашанками. Ця гра називається «навбитки» — під час неї стукають тупими кінцями крашанок одна об одну. Той, чия крашанка виявляється міцнішою, забирає надбиту. Той, хто не хоче цокатись, шукає похилу гірку і одночасно випускає з рук по крашанці – чия скотиться швидше, той і переміг.

Читайте на Коралях (Korali.info) - Найкращі привітання до Великодніх свят.

Дівчата і парубки водять гаївки і змагаються у вправності та вмінні на кмітливість, швидкість, уважність. Гаївка – прекрасна можливість побачити інших у русі, а ще, звичайно ж, позалицятися і торкнутися, відчути себе одним великим і сильним гуртом. Особливо у такій грі, як перетягування линви!

Наступного дня, на обливаний понеділок, підліткові забави відбуваються із водою – один гурт обливає інших, а особливо – хлопці дівчат, аби в такий спосіб виявити до когось симпатію. Здавна вірили – чим мокріша дівчина, тим більше у неї залицяльників.

Саме тому дівчата не ображались на парубків, а жартома наздоганяли їх і «сварилися», б’ючи лозинами по спині. В Угорщині під час Великодня також прийнято обливати водою – молоді вірять у те, що така вода здорова.

В інших народів пасхальні забави також відбуваються цікаво. В Індії на Великдень обмінюються різнокольоровими ліхтариками та великоднім печивом. Індійці не розфарбовують яєць, хоча в магазинах їх можна придбати разом з пасхальним зайцем.

У Мексиці в Страсну п'ятницю починається Великодній ярмарок, в рамках якого проходять розкішні постановки страстей Христових. Наступного дня на вулицях вивішують ляльки Юди з пап'є-маше, які до кінця дня підривають з допомогою петард.

Після богослужіння в неділю проходять фінальні постановки страстей Христових, а потім сім'ї розходяться по домівках. Ті, хто не хоче додому, танцюють на вулицях.

У Фінляндії святкування Великодня чимось схоже на Геловін. Діти надягають костюми відьом і виходять на вулиці, щоб пограти. Фіни розпалюють багаття, щоб відігнати відьом, оскільки вважається, що в цей час вони стають могутнішими.

У Чехії і Словаччині на Великдень жінки можуть отримати наганяй. Б'ють їх чоловіки саморобними прикрашеними батогами.

Така «критика» робить жінок більш здоровими і красивими. Згідно зі звичаєм несильні удари, тому дівчата не бояться бути битими. На батоги чіпають стрічки – чим більше стрічок, тим славніший парубок.

А в США, звичайно ж, діти біжать із кошичками, аби назбирати якнайбільше шоколадних яєць, які їм залишив пасхальний зайчик.

Великодні забави у всьому світі об’єднує добрий настрій і бажання гарно провести час у добірному товаристві.

А ще, певна річ, єднання з природою і можливість позалицятися до того, на кого видивлявся протягом року та не наважувався підійти.