– Це – сучасне оригінальне видовище, що поєднує театр і вогонь. Зародилось воно на березі Тихого океану в племені маорі. Для них вогненне видовисько було не тільки розвагою, а йц ритуалом. Чоловіки вдосконалювали вправність, жінки — відточували рухи. У Європу його привезли циркові артисти з Австралії.
– У ХХ сторіччі вогняні видовища прийшли на зміну канатоходцям. Особливо стали популярними у неформальних молодіжних гуртах гіппі та на фестивалях того часу. Артисти змагались у гнучкості, вправності та вмінні маніпулювати живим вогнем.
– У ХХІ ст. театрально-циркове мистецтво вийшло далеко за межі суто видовищного показу і стало ТЕАТРОМ ВОГНЮ. Таких артистів часто запрошують на корпоративи, весілля, фестивалі, молодіжні збіговиська і подібні виступи. Щоправда, із живим вогнем дозволяють працювати лише просто неба.
– В Україні вогняне видовище популярне з 2001 року. Окремі групи “фаєрників” або “спінерів” практикують це мистецтво при молодіжних театрах та студіях. Виступають групою, рідше — сольними номерами.
– Артисти вогняного шоу використовують так звані пої — м’ячики на шворочках, якими легко жонглюють у повітрі. Також для видовища використовують снеки, шашлики, роуп дарти, стафи, віяла, смолоскипи тощо.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
– Серед найпопулярніших прийомчиків є елементи: “Метелик”, “Орбіталь”, “Вісьмірка”, “Стелла”, “Колесо”, “Гіпер-петля” та інші.
– Для безпечного шоу в приміщеннях використовують не живий вогонь, а електричні засоби — палиці з кольоровою підсвіткою, миготливі кульки на батерейках або ліхтарики на міцних ланцюжках.
. . . . . . .
– Зазвичай шоу супроводжують барабанними ритмами і ритуальними вигукуваннями задля кращого ефекту.
