Золоту поклонялись різні народи, вірячи в те, що воно – дитя Сонця і колись пролилось на землю золотим дощем. Про те, що цей метал давній, свідчать історичні факти. Перші золоті прикраси знайшли у Варні (Болгарія) понад 7000 років до н. е. В Єгипті промивали золото майже 4000 років до н. е. і приносили в дар фараонам. На території нинішнього Судану та частині Єгипту існувала країна Куш, яку з Х ст. називали Нубія. І якщо кажуть, що вдалося зірвати куш, то йдеться про «золоту столицю».
Приблизно 2100 р. до н. е. було відкрито технологію золочення полум’ям: на мідні предмети наносили тонкий шар золота із додаванням свинцю. За Менеса, який об’єднав Верхній і Нижній Єгипет у могутнє Давнє царство, золото слугувало засобом обміну та грошима у вигляді золотих кругів по 7-15 грамів кожен.
Багатою на золото була і Мала Азія. Так, фригійський цар Мідас навіть потрапив у казку – все, до чого він торкався, одразу ж ставало золотим. Боги покарали його за надмірну захланність. Від голодної смерті царя врятувало купання у ріці Пактол, котра стала золотоносною.
Добування золота у ріці залишилось і в приказці про царя Креза. Батько його Аліат чи не першим у світі запровадив чеканку монет із золота і срібла. А знаменитий цар Соломон одержав у подарунок 120 центнерів золота від цариці Савської.
Через золото ставалися різні колізії. У вічних пошуках благородного металу мандрівники вирушали на край світу. Так згодом з’явилась «золота лихоманка». Христофор Колумб у 1492 році вирушив до Індії, а потрапив на острів Гуанахані, який назва Сан-Сальвадор. Туди він згодом і спровадив конкістадорів, котрі вигребли золото і принесли місцевому населенню незвідані хвороби. У колумбійській столиці Боготі в Музеї золота є унікальна збірка із 8000 відчеканених та відлитих у золоті побутових предметів та прикрас давніх культур Американського континенту.
На поч. ХХ ст. почали добувати золото в Сибіру, Північній Америці, Австралії. У 1848 році золота лихоманка заполонила землі Каліфорнії. Ось як це описав Стефан Цвейг: «Довгими вервицями тягнуться золотошукачі із заходу і сходу, пішки, верхи і на підводах – не люди, а сарана. Не визнають ні правил, ні моралі». Через 40 років ці описи були актуальними і на Алясці у басейні річки Клондайк. Таким самим «клондайком» стала для ненаситних золотошукачів і Південна Африка. А там, окрім золота, є ще й поклади діамантів.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
В сучасному світі золото використовують по-різному. Так, в мікроелектроніці дуже широко використовують золоті провідники і гальванічні покриття золотом контактних поверхонь, роз’ємів, друкованих плат. Ювелірні вироби виготовляють не з чистого золота, а з його сплавів з іншими металами, значно переважаючими золото з механічної міцності та стійкості. Відомо, що чисте золото без домішок м’яке, мов пластилін і непридатне до ужитку. Використовують благородний метал і в стоматології: коронки та зубні протези виготовляють із сплавів золота з сріблом, міддю, нікелем, платиною, цинком. Такі сплави поєднують корозійну стійкість з високими механічними властивостями.
Гордість України – Золота скіфська пектораль, нагрудна прикраса царя, яку в 1971 році знайшли на території Товстої могили поблизу міста Покров Дніпропетровської області. Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, виконана із золота 958 проби. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями. Пектораль місяцеподібної форми складається з трьох ярусів. Головним сюжетом парадної нагрудної прикраси є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє напівроздягнених чоловіків, розтягнувши хутро на руках, готуються до якогось таїнства. Ліворуч і праворуч від основної сцени стоять корови і коні з телятами, а за ними розташовані фігури скіфських слуг, один з яких доїть вівцю, а інший — корову, тримаючи в руках відповідно ліпний горщик і невелику амфору. У нижньому ярусі відображені різноманітні сцени терзання і полювання диких і фантастичних тварин. Середній фриз — фігури птахів серед пагонів аканта і квітів. Зберігається у Музеї історичних коштовностей України у Києві і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.
В усіх країнах кількість золота в сплавах контролюється державою. В Україні загальноприйнятими вважається п’ять проб золотих ювелірних сплавів: золото 375 проби, 500, 585, 750, 958.
375 проба. Основні компоненти — срібло і мідь, золота — 38 %. Негативна властивість — тьмяніє на повітрі (в основному через утворення сульфіду срібла Ag2S). золото 375 проби має колірну гаму від жовтого до червоного.
500 проба. Основні компоненти — срібло і мідь, золота — 50,5 %. Негативні властивості — низька ливарність, залежність кольору від вмісту срібла.
585 проба. Основні компоненти — срібло, мідь, паладій, нікель, золота — 59 %. Проба досить висока, це обумовлено численними позитивними якостями сплавів: твердість, міцність, стійкість на повітрі. Широко застосовується для виготовлення ювелірних прикрас.
750 проба. Основні компоненти — срібло, платина, мідь, паладій, нікель, золота — 75,5 %. Позитивні властивості: схильність до полірування, твердість, міцність, добре обробляється. Колірна гама — від зеленого через яскраво-жовтий до рожевого і червоного. Використовується в ювелірному мистецтві, особливо для філігранних робіт.
958 проба. Містить до 96,3 % чистого золота. Рідко використовується, адже є досить м’яким матеріалом, що не піддається поліруванню. Характеризується ненасиченістю кольору.
999 проба. Чисте золото. Всі сплави вище 750 проби не тьмяніють на повітрі.
Дякуємо українській вікіпедії за золоту інформацію.
