Історики Східної Церкви вважають, що передусім дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення у 4-му столітті Хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалима у 7-му столітті.
Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього. Початок святкування Воздвиження дало освячення храму Воскресіння Господнього, що його збудував рівноапостольний Костянтин Великий на Голгофі в Єрусалимі. Це освячення відбулося дуже врочисто за єрусалимського святителя Макарія 13 вересня 335 року.
Оскільки празник Воздвиження пригадував Христове розп’яття і смерть та прирівнювався до Великої П’ятниці, то стало традицією зберігати в цей день строгий піст.
Поклоняючись святому Хрестові, ми поклоняємося йому передусім, як таємниці Божої любові. Бо саме на Хресті Бог показав людям найвищий прояв і доказ своєї любові через страждання і смерть свого Божественного Сина. Бо тільки правдива любов є готова на таку велику жертву – віддати своє життя за спасіння інших людей.
Хрест, котрий для поган був символом ганьби, приниження і погорди, після воскресіння Ісуса Христа, став символом радості, воскресіння, життя вічного, а також відкуплення від гріха.
Хре́ст — стародавнє позначення Вічного Дерева Життя, знак самого життя, істини і спасіння, взятий стародавніми християнами і поширений ними в усі кінці земної кулі. Складається хрест із двох ліній, які перетинаються.
Християнські хрести відрізняються кількістю поперечок: бувають і дві, і три поперечки, що звуться раменами. Залежно від кількості рамен є хрести однораменні, двораменні, трираменні. Двораменні хрести постали з огляду на вказівку Св. Письма, що над головою Христа було прибито напис: «Ісус Назарянин цар Юдейський». Це так званий Патріарший або Кардинальський хрест. Трираменні хрести постали з того, що у зображеннях розп’яття під ноги Розп’ятого почали прибивати дощечку, на яку могли б спиратися Його ноги. Проте, про цей підніжок у давніх документах немає жодної згадки і він археологічно непідтверджений, та і не зміг би підтримувати тіло.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Уже з X ст. в нас, як і в греків, які принесли нам християнство, хрест був у загальному вжитку: його носили на тілі, клали на межах, ставили на роздоріжжях, прикрашали ним церкви та інші будинки, більш-менш пов’язані з Церквою. Десь у X–XII ст. почали класти хрест на домовину, яку ховали в землю, і на плиту, що вкривала землю над гробом. Поки надгробний хрест вийшов з-над домовини на поверхню землі, проминуло чимало часу, і тільки в XIV ст. бачимо його вже завжди на гробках. Як символ вічного життя, хрест має силу відганяти всіляку нечисть та охороняти вірного не тільки по смерті, але й в усілякі моменти його щоденного й святкового життя. Саме тому маленькі хрестики люди носять на собі як амулети, вимальовують їх на дверях хлівів, на вікнах та стінах хат. Злякавшись, люди теж кладуть на себе знак хреста, себто хрестяться, вірячи, що сам цей знак хреста має прогнати ту нечисту силу, яка той страх викликала. Таке ж оберегове значення має й благословення хрестом.
