Свято Благовіщення щороку випадає на 25 березня – рівно за 9 місяців до Різдва. Працювати в цей день вважають великим гріхом, а коли Пасха збігається у календарі із Благовіщенням, то спочатку вшановують свято Благовіщення, а лише потім правлять Службу Божу на честь Великодня.
Цього дня Діві Марії з’явився архангел Гавриїл і приніс благу вість (звідси і назва – Баговіщення), що Вона покликана стати Матір’ю Божого Сина – Спасителя світу. Архангел Гавриїл промовив слова, які ми часто повторюємо у молитві: «Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками. І благословен плід лона Твого»! Господня обраниця покірно прийняла цей найвищий дар – бути Матір’ю самого Божого Сина. Цитуючи Символ віри, нагадаю вам про важливість цього свята: «…воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і стався чоловіком». В цих словах приховано сенс – Бог став людиною і прийшов у цей світ, аби визволити нас, грішних, від темряви і безнадії.
Народні звичаї також оповідають, що можна і чого не можна робити на Благовіщення. Певна річ, не можна було торкатися землі, бо земля «відпочивала». Вірили, що саме цього дня земля відкривається і випускає на світ всяке гаддя, яке дрімало протягом зими – змій, вужів, жаб. А ще після цього свята земля готова приймати у себе всяке насіння. Тому на Благовіщення подекуди був звичай освячувати насіння, аби майбутній врожай був кращим.
Навіть птахи не в’ють гнізда у цей день. І ось чому. Народна легенда оповідає про те, що всі птахи святкували Благовіщення, але зозуля не захотіла чекати, почала вити гніздо. За це й покарав її Бог. Тепер вона не має власного гнізда, ніколи його не в’є, а свої яйця підкидає у гнізда інших птахів. До речі, маленькі зозуленята великі й ненажерливі, але так уже в природі повелося – інші птахи вигодовують і своїх, і чужих, бо то все – діти. Для природи зозуля також має велике значення: вона – чи не єдина птаха, яка поїдає волохату гусінь. Та, звісно, «кукає» на щастя – в це люди також вірять.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
На Благовіщення освячувало проскурку, яку потім зберігали за іконами. Згодом її урочисто з’їдали напередодні сівби, вірячи в те, що добре вродить жито і що грозова хмара не поб’є урожай.
А ще вірили в те – яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень. Та у зв’язку із глобальними змінами ця прикмета тепер справджується не на всі 100 відсотків.
