Улюбленим мотивом українців-хліборобів є квітка. Це усміх рослини, знак її глибинної суті, вершина щорічного циклу розвитку від зернини до плоду, що дасть нове насіння. Для селянина цвітіння – найважливіша пора, бо саме вона визначить чи зав’яжеться плід на квітці, а чи зів’яти їй пустоцвітом. Отак і в квітучому житті людини закладається все те, що належить здійснити їй на віку.
Квітка в народному мистецтві – один із найзмістовніших його символів. Майстри надають квіткоподібному вигляду зображення людей, птахів і тварин. Наприклад, фольклорні порівняння дівчини з квіткою, пташкою, рибкою; Максима-козака Залізняка, запорозького лицаря – з повною рожею; або Шевченкові вирази: думи мої – квіти мої, моя пташка – мій маковий цвіте, мій братику – королевий цвіте тощо.
Простежуючи еволюцію орнаментики вишиваних українських рушників, можна помітити, як антропоморфна „богиня”, схожа на Оранту, перетворюється на квіткову композицію з розпростертими пагонами. Не раз тільки назви писанкарського візерунка „княгиня”, „королева”, „панна” тощо вказують, що це квіткове зображення взято з людської подоби. Найчастіше квітка – це шести-восьмипелюсткові розетки, схожі на „звізди”.
„Рожа” – здебільшого восьмипелюсткова квітка. Цим словом у народі називають і троянду, і мальву. Обидві квітки в давнину (перед тим, як селекціонери вивели сучасні сорти троянд) мали п’ять пелюсток, і така рожа-троянда була на стародавньому Сході „квіткою богині”. Римляни знали її як ознаку жриці Венери. За однією з легенд, св. Анна зачала Діву Марію від запаху троянди. Святою Трояндою називали Богородицю, у той час як прародительку Єву символізував – теж п’ятипелюстковий – яблуневий квіт. Середньовічні арабські поети та французьку трубадури метафорично означали трояндою жіночі/дівочі геніталії. В українському фольклорі рожа – символом краси, ласки й веселості. Восьмипелюсткова троянда, типова для орнаментів „рожа” символізує відродження життя.
Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Японське мистецтво складання букетів (ікебана) побудовано, власне, на символі квітів. У східних релігіях квіти символізують розквіт духовного життя, особливо важливою є квітка лотосу. Брахма і Будда зображені саме у квітах, а Діву Марію змальовують із лілією або ірисом у руках. У натюрмортах квіти передають швидкоплинність людського життя, а також людські чесноти: чистота лілій – символ чесноти, цнотливості; даоська „золота квітка” – ознака мудрості; червоні квіти (маки, анемони, фіалки) – знак жертвопринесення; сильнопахнучі квіти – означають статевий потяг, а ті, що розносять ледь відчутний – похоронну процесію, космічну гармонію. У 60-ті роки ХХ століття квіти стали символом миру у русі „діти квітів” – гіппі.
