ПОМОРЯНАМ – 580!

Якби стіни уміли говорити, то розказали б нам про те, що бачили та чули. А ще, можливо, показали б нам ті рани, які на них залишив не тільки час, але й людська байдужість. Часові дозволено руйнувати. Людині – лише творити, прикрашати землю. А ще – берегти створене і примножувати добро своїх предків. Так є у світі, але не завжди – у нас. Особливо із такими унікальними спорудами, як українські середньовічні замки.
Поморяни знаходяться за 30 км від Золочева, на межі Львівської та Тернопільської областей (колишній Зборівський повіт Галичини). Селище розташоване у долині річки Золота Липа, що витікає на сході з невисокого узгір’я Вороняк і її притоки Махнівки. На захід і на південний захід простягаються великі мішані ліси. Поморяни оточені невисокими горами. Гарна місцина – справжня відрада для відпочинку і перспектива для туризму.
Для туристів я б запропонувала два варіанти оглядин: перший – із міцно заплющеними очима, а інший – із широко... заплющеними очима. (Побачивши реалістичні картинки, буде непереборне бажання заплющити очі). Перші залишать у пам’яті той замок, яким він був (і, можливо, буде після реставрації), інші – переконаються у реальності, що прозирає крізь діри.
Поморяни сьогоднішні – це відгомін доброї слави і руїни, які залишились: тріснуті стіни замку під дірявим дахом і занедбаний парк. Щоправда, кілька років тому волонтери таки взялися за Поморянський замок.
Одразу ж за воротами замку – старий польський костел, в якому служать месу. На головній площі Ринок стоїть будинок-примара.

Трішки історії
Перші поселення у Поморянах виникли у сиву давнину, бо вже у XIII ст. тут існував замок українських шляхтичів Свинок, що його збудував Миколай Свинка, одержавши від короля Казимира значний кусень землі над Золотою Липою. Містом Поморяни стали ще у 1456 році із тижневими торгами, а у 1504 р. здобули магдебурське право. Уже в XVI ст.
Поморяни були добре укріплені оборонним валом, так що в 1498 р. татари не змогли захопити це місто. У 1648 р. Через Поморяни проходили козаки полковника Кривоноса і козаки корсунського полковника Морозенка.Читайте також: 20 віршів та пісень про маму
Через три роки Поморяни навідала моровиця – чимало мешканців повмирало. (Звідси – одна із версій назви Поморян). На честь цього козаки спорудили тут дерев’яну церкву св.
Власники Поморян (а разом із тим і замку) часто змінювались. За бабці Австрії тут порядкував Козловський і Радивили. Замок на той час був уже наполовину зруйнований, однак Еразм Прушинський його відновив, збудував і ратушу.
Під час Першої світової війни у місто прийшли росіяни і встановили там свої порядки. Влада швидко мінялась, і вже у 1918 році тут панували українці. Відновила свою роботу місцева „Просвіта”, запрацював аматорський гурток. Згодом не забарились і перші арешти, а там підіспіла Друга світова війна. У 60-х роках ХХ ст. Поморяни стали селищем. Поодинокі потуги навести лад, зберегти саму споруду розбились об тверді пороги кон’юнктурних радянських кабінетів... Гадали, що хтось матиме з цього особисту вигоду... Та й взагалі, яка могла бути приватна власність у ті часи!?
Ми ходили по замкових руїнах і намагались перелетіли думками у ті часи, коли тут було гарно і доглянуто. Мабуть, жоден господар, якої би національності він не був, не дозволив би так нищити збудоване та виплекане роками.
Якщо пригадуєте, то у Підгірцях після 1939 року вже не було на що дивитися. В часи панування колгоспів там влаштували туберкульозну лікарню, передавши замок на баланс тодішнього Міністерства охорони здоров’я; у Свіржі хотіли зробити щось на зразок будинку відпочинку, – мало не спаскудили стіни паровим опаленням, та так все й кинули – лежить дотепер.
Золочівський замок у часи Другої світової був катівнею, а потім – сміттєзвалищем. Велика дяка львівським студентам-ентузіастам, котрі кілька років тому вивезли звідти кілька КАМАЗів сміття, розчистили зали і допомогли Миколі Бандрівському в археологічних розкопках. Олеський замок перекроїли до невпізнання і нафарширували експонатами за принципом „з миру по ниточці”...
Спробуймо уявити собі, як би розцвіли Поморяни, коли б цей замок перетворити на готель чи санаторій, прибрати територію і мати з цього не лише прибутки, але й користь! (Принаймні, так чинять у всій цивілізованій Європі, де збереглося багато унікальних замків). Не вірите!? Далеко їхати не треба – 8 км за Перемишлем (у Польщі) є чудовий Красічинський замок, резиденція династії Сапігів. У ньому зараз – європейський готель, виставкові зали і чудова винарня.
Що судилося Поморянському замкові: загинути від людської байдужості чи стати гордістю нашої архітектури та відреставрованою історичною пам’яткою!? Кажуть, що будувати нове – значно легше, аніж укріпляти старе. Можливо й так, але Поморяни заслуговують на те, аби стати хоч і маленьким, але культурним осередком. А приводом для цього нехай буде ювілей — 580 років! А це все-таки чимала історія!
Вам сподобалася стаття? Підтримайте україномовне видання: Ваша допомога дозволить нам працювати для Вас і надалі!
➡ Приват 4149629353047269
➡ Monobank: 4441114410047144
➡ PayPal: uimcbiz@gmail.com
Дякуємо!